Lyrics 09 - Жнива
Views
21
0 people consider the lyrics to be true
0 people consider the lyrics of the song incorrect
The lyrics of the song are provided for your reference 09 - Жнива, and also a translation of a song with a video or clip.
Добре живеться в селі в серпні та у вересні. Поля на горбах уже посвітлішали, в'ється над ними стомлений серпанок;[1] коли по обличчю, по вустах та по очах прокочується хвиля розімлілого, лінькуватого вітру, то раптом вловлюєш запах зерна, вогкувато-теплого, підсмажуваного гарячим повітрям —[2] не сьогодні, то завтра воно потугішає, посухішає, обважніє у колоску. Жнива починаються якось завжди хоча й сподівано, але зненацька, святково, під голосисті сурми сонячного пекла, у вирі небесної блакиті, котра цілоденно висить над тобою.
Жнива клекочуть і смерком, і поночі, і вдосвіта, гуркочуть комбайни, захлинаються від веселого гніву молотарки, опівночі на критому току горять жовті ліхтарі, освітлюючи купи зсипаної тут пшениці, вихоплюючи з намореної темряви вайлуваті постаті чоловіків, чиїсь відкриті в усмішці зуби, чийсь несподівано жвавий, з гострою лукавинкою[3] погляд. Гудуть машини по шляхах, і мішки з зерном лежать у кузовах сито, заколисано; аж одного ранку година видається свіжа, з різкувато-прозорим повітрям, з блідуватим туманцем в низині біля ставу, —[4] і з мимовільним смутком відзначаєш раптом, що вже дихнуло осінню, що поля вже спорожніли, де-не-де на білій стерні стоять високі ожереди соломи, що весь хліб зібрано, а тому далеч наче поглибшала, світ навколо села поширшав, але збіднів, не побагатшав, що небо вже сизіє, а крик гусей од води лунає розпачливо й чітко; відзначаєш також, що нічні зорі повищали, збайдужіли й погордішали водночас, зазирають у криниці, в комини, в очі не тільки з висоти, але й звисока, наче не сподіваються там побачити нічого путнього, нічого такого, що могло б їх зацікавити, здивувати.
(За Євгеном Гуцалом)
242 слова
Жнива клекочуть і смерком, і поночі, і вдосвіта, гуркочуть комбайни, захлинаються від веселого гніву молотарки, опівночі на критому току горять жовті ліхтарі, освітлюючи купи зсипаної тут пшениці, вихоплюючи з намореної темряви вайлуваті постаті чоловіків, чиїсь відкриті в усмішці зуби, чийсь несподівано жвавий, з гострою лукавинкою[3] погляд. Гудуть машини по шляхах, і мішки з зерном лежать у кузовах сито, заколисано; аж одного ранку година видається свіжа, з різкувато-прозорим повітрям, з блідуватим туманцем в низині біля ставу, —[4] і з мимовільним смутком відзначаєш раптом, що вже дихнуло осінню, що поля вже спорожніли, де-не-де на білій стерні стоять високі ожереди соломи, що весь хліб зібрано, а тому далеч наче поглибшала, світ навколо села поширшав, але збіднів, не побагатшав, що небо вже сизіє, а крик гусей од води лунає розпачливо й чітко; відзначаєш також, що нічні зорі повищали, збайдужіли й погордішали водночас, зазирають у криниці, в комини, в очі не тільки з висоти, але й звисока, наче не сподіваються там побачити нічого путнього, нічого такого, що могло б їх зацікавити, здивувати.
(За Євгеном Гуцалом)
242 слова
Хорошо, живущий в деревне в августе и в сентябре. Поля на горбах уже смещены, она придумает уставшую дымку; [1], когда на лице, во рту, и в глазах есть волна вонючий, наслажденного ветра, а затем внезапно ловит запах зерна , теплый теплый, поджаренный горячий воздух - [2] не сегодня, завтра он нанимает, сонливость, рухну в колонке. Урожай начинается как-то, хотя презирал, но ненужным, праздничным, под голосами солнечного ада, в культуре небесного синего, которая висит вокруг вас всех.
Урожай и смерть, и смерть, и платья, уборка комбайнов, удушают из радостного гнева молока, в полночь на внутреннем токе, сжечь желтые фонарики, освещенные кучи, презренные здесь пшеницу, вырвать из затемненной тьмы мужчины, кто-то открылся в Улыбка зубов, кто-то неожиданно живой, с острым Lucinika [3] смотреть. Пешеходные машины вдоль дорожек и сумки с зерном лежат в преодолении сита, лениво; Однажды утром час, кажется, свежий, с вырезным прозрачным воздухом, с ожидающим туманом в низменности возле конюшни, - [4] и с спонтанной печалью, внезапно, что уже дышат осенью, что поля Уже опустошился, где-не на белой стерни есть высокие ухудшения соломы, которые весь хлеб собирают, и, следовательно, далеко в природе, мир вокруг деревни распространяется, но обнищал, не видел, что небо уже молчит, а крик гусей единиц воды отчаянно отчаянно и четко; Это также отмечает, что ночные звезды были схвачены, сбалансированы и потрясены одновременно, посмотрите на колодец, в Комине, в глаза не только с высоты, но и здоровые, как будто они не ожидают увидеть Что-нибудь, чтобы увидеть что-нибудь, все, что могло заинтересовать, удивлять.
(Евгений Гуцзал)
242 слова
Урожай и смерть, и смерть, и платья, уборка комбайнов, удушают из радостного гнева молока, в полночь на внутреннем токе, сжечь желтые фонарики, освещенные кучи, презренные здесь пшеницу, вырвать из затемненной тьмы мужчины, кто-то открылся в Улыбка зубов, кто-то неожиданно живой, с острым Lucinika [3] смотреть. Пешеходные машины вдоль дорожек и сумки с зерном лежат в преодолении сита, лениво; Однажды утром час, кажется, свежий, с вырезным прозрачным воздухом, с ожидающим туманом в низменности возле конюшни, - [4] и с спонтанной печалью, внезапно, что уже дышат осенью, что поля Уже опустошился, где-не на белой стерни есть высокие ухудшения соломы, которые весь хлеб собирают, и, следовательно, далеко в природе, мир вокруг деревни распространяется, но обнищал, не видел, что небо уже молчит, а крик гусей единиц воды отчаянно отчаянно и четко; Это также отмечает, что ночные звезды были схвачены, сбалансированы и потрясены одновременно, посмотрите на колодец, в Комине, в глаза не только с высоты, но и здоровые, как будто они не ожидают увидеть Что-нибудь, чтобы увидеть что-нибудь, все, что могло заинтересовать, удивлять.
(Евгений Гуцзал)
242 слова