Lyrics Тарас Григорович Шевченко - Гайдамаки ч.23

Singer
Song title
Гайдамаки ч.23
Date added
09.10.2022 | 10:20:10
Views 10
0 people consider the lyrics to be true
0 people consider the lyrics of the song incorrect

The lyrics of the song are provided for your reference Тарас Григорович Шевченко - Гайдамаки ч.23, and also a translation of a song with a video or clip.

Всі гуляють. А де ж Гонта?
Чом він не гуляє?
Чому не п’є з козаками?
Чому не співає?
Нема його; тепер йому,
Мабуть, не до неї,
Не до співи.
А хто такий
У чорній киреї
Через базар переходить?
Став; розрива купу
Ляхів мертвих: шука когось.
Нагнувся, два трупи
Невеликих взяв на плечі
І, позад базару,
Через мертвих переступа,
Криється в пожарі
За костьолом. Хто ж це такий?
Гонта, горем битий,
Несе дітей поховати,
Землею накрити,
Щоб козацьке мале тіло
Собаки не їли.
І темними улицями,
Де менше горіло,
Поніс Гонта дітей своїх,
Щоб ніхто не бачив,
Де він синів поховає
І як Гонта плаче.
Виніс в поле, геть од шляху;
Свячений виймає,
І свяченим копа яму.
А Умань палає,
Світить Гонті до роботи
І на дітей світить.
Неначе сплять одягнені.
Чого ж страшні діти?
Чого Гонта ніби краде
Або скарб ховає?
Аж труситься. Із Умані
Де-де чуть — гукають
Товариші гайдамаки:
Гонта мов не чує,
Синам хату серед степу
Глибоку будує.
Та й збудував. Бере синів,
Кладе в темну хату,
Й не дивиться, ніби чує:
«Ми не ляхи, тату!»
Поклав обох; із кишені
Китайку виймає;
Поцілував мертвих в очі,
Хрестить, накриває
Червоною китайкою
Голови козачі.
Розкрив, ще раз подивився...
Тяжко-важко плаче:
«Сини мої, сини мої!
На ту Україну
Дивітеся: ви за неї
Й я за неї гину.
А хто мене поховає?
На чужому полі
Хто заплаче надо мною?
Доле моя, доле!
Доле моя нещаслива!
Що ти наробила?
Нащо мені дітей дала?
Чом мене не вбила?
Нехай вони б поховали,
А то я ховаю».
Поцілував, перехрестив,
Покрив, засипає:
«Спочивайте, сини мої,
В глибокій оселі!
Сука мати не придбала
Нової постелі.
Без васильків і без рути
Спочивайте, діти,
Та благайте, просіть Бога,
Нехай на сім світі
Мене за вас покарає,
За гріх сей великий.
Просіть, сини! Я прощаю,
Що ви католики».
Зрівняв землю, покрив дерном,
Щоб ніхто не бачив,
Де полягли Гонти діти,
Голови козачі.
«Спочивайте, виглядайте,
Я швидко прибуду.
Укоротив я вам віку,
І мені те буде.
І мене вб’ють... коли б швидче!
Та хто поховає?
Гайдамаки!.. Піду ще раз,
Ще раз погуляю!..»

Пішов Гонта, похилившись;
Іде, спотикнеться,
Пожар світить; Гонта гляне,
Гляне — усміхнеться.
Страшно, страшно усміхався,
На степ оглядався.
Утер очі... Тілько мріє
В диму, та й сховався.
Все ходят. А где щедрый?
Почему он не ходит?
Почему он не пьет с казаками?
Почему он не поет?
Нет его; Теперь ему,
Видимо не ей,
Не петь.
И кто есть
В Черной Кирее
Через прохождение базара?
Пруд; Поломка кучи
Льяха мертвых: поиск кого -то.
Согнутый, два трупа
Маленький взял плечи
И за базаром,
Из -за мертвых нарушений,
Лежит в огне
Согласно церкви. Это кто?
Гоа, скорбно избитый,
Несет детей, чтобы похоронить,
Земля для покрытия,
Сделать казак маленьким телом
Собаки не ели.
И темные струны,
Где меньше сжигается,
Носил Гаву, его дети,
Что никто не может видеть,
Где он сыновья похоронены
И как плачет лаварец.
Взял на поле, от пути;
Святой удален,
И святой полицейский.
И Уман горит,
Гонти сияет на работу
И для детей сияет.
Как будто они спали.
Что такое ужасные дети?
Что такое gaunt, как будто кража
Или сокровище скрывается?
Он трясен. От Уман
Где-то немного звучат
Товарищи Хайдамаки:
Гонта не слышит,
Сыновья дом среди степи
Глубокие сборки.
И он построил. Берет сыновей,
Вкладывает в темный дом,
И не выглядит так, как будто он слышал:
"Мы не смени, папа!"
Положить оба; Из кармана
Китайцы удаляются;
Поцеловал мертвых в глаза,
Крежается, обложки
Красный китайский
Казак головы.
Он открылся, снова посмотрел ...
Вряд ли и вряд ли плачет:
«Мои сыновья, мои сыновья!
На этой Украине
Дивития: ты для нее
И я погибну за нее.
А кто меня похоронит?
В иностранном поле
Кто будет плакать на меня?
Моя судьба, судьба!
Моя судьба несчастна!
Что ты сделал?
Почему я мне дал?
Почему я меня не убил?
Пусть они будут похоронены,
А потом я прячусь. "
Поцеловано, скрещено,
Крышка, заснуть:
«Отдых, мои сыновья,
В глубоком доме!
Сука мать не купила
Новая кровать.
Без кукурузных потоков и без рукава
Отдых, дети,
И молитесь, спросите Бога,
Пусть семь миров
Я накажу меня за тебя,
За грех этого великого.
Спроси, сыновья! Я прощаю,
Что вы, католики ".
Выровнял землю, покрытый газоном,
Что никто не может видеть,
Где дети застряли,
Казак головы.
«Отдых, смотри,
Я приеду быстро.
Укорочен я возраст,
И я буду.
И я буду убит ... если бы это было бы быстрее!
Но кто похоронит?
Хайдамаки! .. я снова пойду,
Я снова иду! .. »

Гонта пошла, наклонившись;
Идет, помешивая,
Огонь сияет; Гава смотрит,
Смотри - улыбается.
Страшно, боятся улыбаться,
Степи оглянулась.
Утер глаза ... только мечты
В дыме и спрятался.