Lyrics Піккардійська терція - Там, де неба блакить
Views
6
0 people consider the lyrics to be true
0 people consider the lyrics of the song incorrect
The lyrics of the song are provided for your reference Піккардійська терція - Там, де неба блакить, and also a translation of a song with a video or clip.
Там, де неба блакить, де струмок жебонить,
І цвіркун ні на мить не змовкає,
Де лиш тиша одна, де нікого нема –
Чиясь мрія на когось чекає.
Там у травах густих чийсь загублений сміх
Журно ранок в тумані ховає.
Вітер тихо між кіс золотистих беріз
Сам собі про кохання співає.
Линуть ніжні слова, де квітує трава,
Де когось чиясь мрія шукає,
Де квіток ще нема, де луна ще німа,
Хоч так хоче гукнути: "Кохаю!"
Не гукне, не гукне, літо швидко мине,
Й посивіє вона самотою.
Без стежок по снігах чиєсь щастя в сльозах
Буде тихо блукати горою.
І цвіркун ні на мить не змовкає,
Де лиш тиша одна, де нікого нема –
Чиясь мрія на когось чекає.
Там у травах густих чийсь загублений сміх
Журно ранок в тумані ховає.
Вітер тихо між кіс золотистих беріз
Сам собі про кохання співає.
Линуть ніжні слова, де квітує трава,
Де когось чиясь мрія шукає,
Де квіток ще нема, де луна ще німа,
Хоч так хоче гукнути: "Кохаю!"
Не гукне, не гукне, літо швидко мине,
Й посивіє вона самотою.
Без стежок по снігах чиєсь щастя в сльозах
Буде тихо блукати горою.
Где небо синее, где должен быть поражен ручь
И крикет на мгновение не молчит,
Где только тишина в одиночестве, где никто не
Кто -то сон ждет кого -то.
Там в травах густого кого -то потерянного смеха
Утро в тумане шкуры.
Ветер тихий между косичками золотой березы
Он поет о любви.
Нежные слова льют, где травяные благи,
Где ищет чья -то мечта,
Где цветы еще нет, где луна все еще немой,
Хотя он хочет кричать: «Я люблю!»
Не будет звучать, не будет звучать, лето пройдет быстро,
И она растет одна.
Без троп в снегу чьи -то счастья в слезах
Будет тихо побродить с горой.
И крикет на мгновение не молчит,
Где только тишина в одиночестве, где никто не
Кто -то сон ждет кого -то.
Там в травах густого кого -то потерянного смеха
Утро в тумане шкуры.
Ветер тихий между косичками золотой березы
Он поет о любви.
Нежные слова льют, где травяные благи,
Где ищет чья -то мечта,
Где цветы еще нет, где луна все еще немой,
Хотя он хочет кричать: «Я люблю!»
Не будет звучать, не будет звучать, лето пройдет быстро,
И она растет одна.
Без троп в снегу чьи -то счастья в слезах
Будет тихо побродить с горой.