Текст песни жадан - З чого все почалося
Просмотров
48
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни жадан - З чого все почалося, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
З чого все почалося?
Вона заговорила про мужність і зброю.
В неї навіть не голос – в неї багатоголосся.
Коли вона говорила, мені взагалі здалося,
що вона розмовляє сама з собою.
Вона так складала літери й звуки,
що кожне слово при цьому спалахувало й мерехтіло,
і навіть коли говорила про ефірні сполуки,
здавалося, що переказує Христові муки,
співаючи там, де було зовсім незрозуміло.
І як вона хотіла мені пояснити –
що в кожному з нас є невід’ємна відвага,
що історія – це лише мертві міста й могильні плити,
що майбутнє – це чорна земля й червоні метеорити,
що любов – це вправи для дихання,
які виснажують, ніби спрага.
А тому потрібно змагатися за можливість разом засинати,
потрібно ламати ворожі шеренги за можливість кохати,
лишати разом із нею балкони й нічні кімнати,
ранити шкіру долонь об залізні канати,
цінуючи вдячність
і не рахуючи втрати.
І навіть в її неправді була своя міра.
Її чекали попереду радість і вірність,
кров, запечена на рукаві мундира.
Що тримає птахів угорі? Очевидно, віра.
Що тримає рибу в ріці? Очевидно, ніжність.
Сергій Жадан
Вона заговорила про мужність і зброю.
В неї навіть не голос – в неї багатоголосся.
Коли вона говорила, мені взагалі здалося,
що вона розмовляє сама з собою.
Вона так складала літери й звуки,
що кожне слово при цьому спалахувало й мерехтіло,
і навіть коли говорила про ефірні сполуки,
здавалося, що переказує Христові муки,
співаючи там, де було зовсім незрозуміло.
І як вона хотіла мені пояснити –
що в кожному з нас є невід’ємна відвага,
що історія – це лише мертві міста й могильні плити,
що майбутнє – це чорна земля й червоні метеорити,
що любов – це вправи для дихання,
які виснажують, ніби спрага.
А тому потрібно змагатися за можливість разом засинати,
потрібно ламати ворожі шеренги за можливість кохати,
лишати разом із нею балкони й нічні кімнати,
ранити шкіру долонь об залізні канати,
цінуючи вдячність
і не рахуючи втрати.
І навіть в її неправді була своя міра.
Її чекали попереду радість і вірність,
кров, запечена на рукаві мундира.
Що тримає птахів угорі? Очевидно, віра.
Що тримає рибу в ріці? Очевидно, ніжність.
Сергій Жадан
Where did it all begin?
She talked about courage and weapons.
She doesn't even have a voice - she has a voice.
When she spoke, it seemed to me,
that she is talking to herself.
It was so composed of letters and sounds,
that every word was flashing and flickering,
and even when she was talking about ether compounds,
that seemed to convey the sufferings of Christ,
singing where it was completely unclear.
And how she wanted to explain to me -
that each of us has an inherent courage,
that history is just dead cities and tombstones,
that the future is black earth and red meteorites,
that love is a breathing exercise,
which are exhausting, as if thirsty.
So you have to compete for the opportunity to fall asleep together,
you need to break the enemy ranks for the opportunity to love,
leave balconies and night rooms with her,
to wound the skin of the palms against the iron ropes,
appreciating gratitude
and not counting the loss.
And even in her untruth was her own measure.
Joy and faithfulness awaited her,
blood baked on the sleeve of the uniform.
What keeps the birds up? Obviously, faith.
What keeps fish in the river? Obviously, tenderness.
Sergey Zhadan
She talked about courage and weapons.
She doesn't even have a voice - she has a voice.
When she spoke, it seemed to me,
that she is talking to herself.
It was so composed of letters and sounds,
that every word was flashing and flickering,
and even when she was talking about ether compounds,
that seemed to convey the sufferings of Christ,
singing where it was completely unclear.
And how she wanted to explain to me -
that each of us has an inherent courage,
that history is just dead cities and tombstones,
that the future is black earth and red meteorites,
that love is a breathing exercise,
which are exhausting, as if thirsty.
So you have to compete for the opportunity to fall asleep together,
you need to break the enemy ranks for the opportunity to love,
leave balconies and night rooms with her,
to wound the skin of the palms against the iron ropes,
appreciating gratitude
and not counting the loss.
And even in her untruth was her own measure.
Joy and faithfulness awaited her,
blood baked on the sleeve of the uniform.
What keeps the birds up? Obviously, faith.
What keeps fish in the river? Obviously, tenderness.
Sergey Zhadan