Текст песни Жадан і Собаки - Жінка
Просмотров
282
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Жадан і Собаки - Жінка, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
І жінка з чорним, як земля, волоссям,
яку я знаю вже стільки років,
живе собі, не переймаючись зовсім,
поміж ранкового світла й вечірніх мороків.
Поміж заліза й гарячого листя,
поміж стін і пташиних криків,
поміж підземних русел, що переплелися,
поміж усіх своїх снів і фріків.
Вона ходить собі на стадіони й ринки,
ховаючи в куртці телефон і флягу.
І я готовий палити сусідські будинки,
щоби вона звернула на мене увагу.
Я готовий позбавити міста керування
і на портвейн перетворювати озерну воду,
лише б вона, згадуючи про моє існування,
писала мені листи про життя і погоду.
Я готовий влаштовувати на її вулиці страйки,
лише б бути ближче до її ніжності й люті
і слухати її постійні байки
про те, з ким вона спить і кого вона любить.
Я вигадаю нові літери та розділові знаки,
я вб’ю всіх старих поетів, які ще щось пишуть,
щоби вона забувала про те, що могла знати,
щоби вона дивилася в темряву й слухала тишу.
Небо за її вікнами буде холодне й зелене.
Дощ буде заливати пам’ять її невичерпну.
Хай забуває про все.
Хай забуває навіть про мене.
Лише про мене хай забуває в останню чергу.
яку я знаю вже стільки років,
живе собі, не переймаючись зовсім,
поміж ранкового світла й вечірніх мороків.
Поміж заліза й гарячого листя,
поміж стін і пташиних криків,
поміж підземних русел, що переплелися,
поміж усіх своїх снів і фріків.
Вона ходить собі на стадіони й ринки,
ховаючи в куртці телефон і флягу.
І я готовий палити сусідські будинки,
щоби вона звернула на мене увагу.
Я готовий позбавити міста керування
і на портвейн перетворювати озерну воду,
лише б вона, згадуючи про моє існування,
писала мені листи про життя і погоду.
Я готовий влаштовувати на її вулиці страйки,
лише б бути ближче до її ніжності й люті
і слухати її постійні байки
про те, з ким вона спить і кого вона любить.
Я вигадаю нові літери та розділові знаки,
я вб’ю всіх старих поетів, які ще щось пишуть,
щоби вона забувала про те, що могла знати,
щоби вона дивилася в темряву й слухала тишу.
Небо за її вікнами буде холодне й зелене.
Дощ буде заливати пам’ять її невичерпну.
Хай забуває про все.
Хай забуває навіть про мене.
Лише про мене хай забуває в останню чергу.
And a woman with black hair, like a ground,
Which I have known for so many years,
Live for yourself, not worrying altogether,
Between morning light and evening darkness.
Between iron and hot leaves,
Between the walls and the bird's cry
Among the intertwined underground channels
Among all their dreams and freaks.
She goes to the stadiums and markets,
Hiding in a jacket phone and a flask.
And I'm ready to burn the neighboring houses,
So that she will pay attention to me.
I am ready to deprive the city of management
And to turn lake water into a port,
If only she, recalling my existence,
Wrote letters to me about life and weather.
I am ready to arrange strikes on her streets,
Only to be closer to her tenderness and fury
And listen to her constant fables
About who she sleeps with and whom she loves.
I will invent new letters and punctuation marks
I'll kill all the old poets who write something else,
So that she forgets what she could know
So that she would look into the darkness and listen to the silence.
The sky behind its windows will be cold and green.
The rain will fill the memory of its inexhaustible.
Let's forget about everything.
Let's forget even about me.
Only let me forget about me in the last turn.
Which I have known for so many years,
Live for yourself, not worrying altogether,
Between morning light and evening darkness.
Between iron and hot leaves,
Between the walls and the bird's cry
Among the intertwined underground channels
Among all their dreams and freaks.
She goes to the stadiums and markets,
Hiding in a jacket phone and a flask.
And I'm ready to burn the neighboring houses,
So that she will pay attention to me.
I am ready to deprive the city of management
And to turn lake water into a port,
If only she, recalling my existence,
Wrote letters to me about life and weather.
I am ready to arrange strikes on her streets,
Only to be closer to her tenderness and fury
And listen to her constant fables
About who she sleeps with and whom she loves.
I will invent new letters and punctuation marks
I'll kill all the old poets who write something else,
So that she forgets what she could know
So that she would look into the darkness and listen to the silence.
The sky behind its windows will be cold and green.
The rain will fill the memory of its inexhaustible.
Let's forget about everything.
Let's forget even about me.
Only let me forget about me in the last turn.