Текст песни Ірина Мороз - Зима

тонни, мільйони слів, безсонних ночей, написаних і
ненаписаних віршів стоси зім’яті, кинуті деінде
аби лиш подалі від тебе, від твоїх очей…
ти завше дивишся глибше, ти завше бачиш усе
ти знаєш мої думки, які я наважусь сказати лише за тиждень
ти – мій мікроскоп, ти – мій найточніший прилад
вимірюєш всі коливання, найбільші й найменші сплески моїх емоцій
ти знаєш весь мій горизонт, весь мій ландшафт, всі мої хмари і сонця
та зараз зима.
і я така непостійна, така стрімка, така мрійлива і вільна
зі мною напрочуд легко, а часом до болю важко
я знаю, від цього у тебе нестримно ганяють мурашки
якщо не за місяць, якщо не за два, то коли
закінчиться вся ця мерзлота?
мені б тільки снігу лапатого,
мені б лиш Різдва і Нового року краплину
а далі, можна, весна?!
і я на хвилину повірю в дива
у те, що тепло поза плином часу і простору в наших серцях
у те, що любов ніколи не спить
у те, що саме вона зігріває й голубить…
у те, що насправді весна в нас самих, у святах наших й буднях
у те, що поряд не ми, а найкращі із наших проекцій
у те, що якраз у зими найпрекрасніші миті в колекції.