Текст песни Іоанна Пекун - Перші неримовані вірші
Просмотров
55
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Іоанна Пекун - Перші неримовані вірші, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
Я бачила очі, але приховувала думки.
Я читала риму в своїх ранках, але починала писати перші неримовані вірші...
Так буває! Мама каже, що все минає..."А знаєш доню, після бурі-сонце"...
І ніби ж знаю, хоча, як таке знати напевне?...
Дивлюся, як будується міст чи будинок,і порівнюю з життям.
Так ні з чого береться фундамент - то зародок душі... а далі нескінченність сил і думок вкладених в роботу, і лиш десь там, неосяжно далеко, є омріяний результат...
Так і люди, птахи, коти, риби... Всі хто народився і живе...
Ти ж знаєш, напевне, що таких неримованих буде обмаль,
Бо в кожному наступному ранку все більше і більше рим,
Але допоки ти тут, зі мною, не припиняй тримати мене за руку і говорити про те, як будуються мости, про те, що мені от-от пора летіти...та ти не хочеш.
Я розказую тобі про те, як потрібно дихати - глибоко...тихо...спокійно..
Ти не вмієш правильно дихати! Ніби хочеш захопити все МОЄ повітря...
тримай дистанцію... дивися в небо з закритими очима! І навіть через повіки ти відчуєш його простір...
Так от знаєш, мости руйнуються...і будинки...
Хоч їх можна латати і ремонтувати, аж допоки вони не ослабнуть і помруть...Знаходиш діагоналі?
То як, ще хочеш трохи мого повітря?
©Іоанна Пекун
Я читала риму в своїх ранках, але починала писати перші неримовані вірші...
Так буває! Мама каже, що все минає..."А знаєш доню, після бурі-сонце"...
І ніби ж знаю, хоча, як таке знати напевне?...
Дивлюся, як будується міст чи будинок,і порівнюю з життям.
Так ні з чого береться фундамент - то зародок душі... а далі нескінченність сил і думок вкладених в роботу, і лиш десь там, неосяжно далеко, є омріяний результат...
Так і люди, птахи, коти, риби... Всі хто народився і живе...
Ти ж знаєш, напевне, що таких неримованих буде обмаль,
Бо в кожному наступному ранку все більше і більше рим,
Але допоки ти тут, зі мною, не припиняй тримати мене за руку і говорити про те, як будуються мости, про те, що мені от-от пора летіти...та ти не хочеш.
Я розказую тобі про те, як потрібно дихати - глибоко...тихо...спокійно..
Ти не вмієш правильно дихати! Ніби хочеш захопити все МОЄ повітря...
тримай дистанцію... дивися в небо з закритими очима! І навіть через повіки ти відчуєш його простір...
Так от знаєш, мости руйнуються...і будинки...
Хоч їх можна латати і ремонтувати, аж допоки вони не ослабнуть і помруть...Знаходиш діагоналі?
То як, ще хочеш трохи мого повітря?
©Іоанна Пекун
I bachila och, ale prihovuvala Dumka.
I read rimu in my wounds, ala started writing writers first non-animated wirs ...
So buvaє! Mom kazhe, scho all mina ... "And sign donu, pіslya burі-sontse" ...
I know nibi, hocha, yak take nobles more like ...?
I marvel at the fact that I will be the master of the buddies, and sometimes living.
So the foundation is taken from the embryo of the soul ... and far away are a few forces and ideas to put into the robot, and there, too far away, the final result ...
So i people, birds, cats, ribi ... All hto people were born and I live ...
You know, nepevne, scho such unprimed bude deception,
Bo in the skin offensive wound more and more and Rome,
Ale dopoki here, zi me, do not pin the trimati by the hand і speak about those, yak I will bridges, about those, just from me from time to fly ... you do not want that.
I tell you about those who yak are dihati - gliboko ... quietly ... well ...
Ty not vmієsh correct dihati! Nibi want to hlophopy all YOU povitrya ...
Trimai distance ... Divisy in the sky and kill Ochima! І navіt through the story of tee vidchu йsh yogo prostіr ...
So from a sign, bridges ruin ... і budinki ...
If you want, you can have latati and repair, you can’t slacken and die ... Do you want to stink?
So yak, why do you want a trocho of my povtrya?
© Ioanna Pekun
I read rimu in my wounds, ala started writing writers first non-animated wirs ...
So buvaє! Mom kazhe, scho all mina ... "And sign donu, pіslya burі-sontse" ...
I know nibi, hocha, yak take nobles more like ...?
I marvel at the fact that I will be the master of the buddies, and sometimes living.
So the foundation is taken from the embryo of the soul ... and far away are a few forces and ideas to put into the robot, and there, too far away, the final result ...
So i people, birds, cats, ribi ... All hto people were born and I live ...
You know, nepevne, scho such unprimed bude deception,
Bo in the skin offensive wound more and more and Rome,
Ale dopoki here, zi me, do not pin the trimati by the hand і speak about those, yak I will bridges, about those, just from me from time to fly ... you do not want that.
I tell you about those who yak are dihati - gliboko ... quietly ... well ...
Ty not vmієsh correct dihati! Nibi want to hlophopy all YOU povitrya ...
Trimai distance ... Divisy in the sky and kill Ochima! І navіt through the story of tee vidchu йsh yogo prostіr ...
So from a sign, bridges ruin ... і budinki ...
If you want, you can have latati and repair, you can’t slacken and die ... Do you want to stink?
So yak, why do you want a trocho of my povtrya?
© Ioanna Pekun