Текст песни Forever more - Потяг
Просмотров
16
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Forever more - Потяг, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
Як довго лине час коли тобі 5
років
Та темп він набирає - це не
радість.
І ніби ти зробив лиш кілька
кроків,
а вже тебе зустріла старість.
Зупинки універ, сім'я, робота,
та потяг швидко набирае
швидкість.
Любов, добро, вся щирість і
турбота
зникають в часі і приймають
швидкоплинність.
Сусіди в потязі заходять і
зникають,
а хтось залишиться з тобою
до кінця.
Є люди що до цього
привикають,
а хтось з-за цього рве свої
серця.
Всі одноразові знайомства як
ті шпали:
багато їх, та всі лиш
одноденні.
Що сенсу підійматися, якщо
ми ще не впали?
А доля то тюрма, а ми в ній
полоненні...
років
Та темп він набирає - це не
радість.
І ніби ти зробив лиш кілька
кроків,
а вже тебе зустріла старість.
Зупинки універ, сім'я, робота,
та потяг швидко набирае
швидкість.
Любов, добро, вся щирість і
турбота
зникають в часі і приймають
швидкоплинність.
Сусіди в потязі заходять і
зникають,
а хтось залишиться з тобою
до кінця.
Є люди що до цього
привикають,
а хтось з-за цього рве свої
серця.
Всі одноразові знайомства як
ті шпали:
багато їх, та всі лиш
одноденні.
Що сенсу підійматися, якщо
ми ще не впали?
А доля то тюрма, а ми в ній
полоненні...
How long will it be when you 5
years
But it's gaining momentum - it's not
joy.
And it's as if you only did a few
steps
and you have already met old age.
Stops university, family, work,
and the train picks up quickly
speed.
Love, goodness, all sincerity and
care
disappear in time and accept
transience.
Neighbors on the train come in and
disappear,
and someone will stay with you
by the end of.
There are people to this
get used to
and someone tears his own because of it
hearts.
All one-time acquaintances as
those sleepers:
many of them, and all only
one-day.
What's the point of climbing if
we will not fall?
And fate is a prison, and we are in it
captivity ...
years
But it's gaining momentum - it's not
joy.
And it's as if you only did a few
steps
and you have already met old age.
Stops university, family, work,
and the train picks up quickly
speed.
Love, goodness, all sincerity and
care
disappear in time and accept
transience.
Neighbors on the train come in and
disappear,
and someone will stay with you
by the end of.
There are people to this
get used to
and someone tears his own because of it
hearts.
All one-time acquaintances as
those sleepers:
many of them, and all only
one-day.
What's the point of climbing if
we will not fall?
And fate is a prison, and we are in it
captivity ...