Текст песни Василь Жданкін - Із полону
Просмотров
57
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Василь Жданкін - Із полону, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
Із полону
Iз полону, з-пiд Iзмаїлу
Вели козаченьки
В яснi зорi, на Вкраїну
Братцiв дорогеньких.
Отаман каже жартома:
"Чом не раді йти в Батьківщину?
Може, далі йти сил нема,
То повертай до Ізмаїлу".
А сто братців засміялись,
Інші сто сказали:
"Ми жіночок-татарочок
Й діточок лишали.
Одпустіть - жалкувать не будем
За дніпровськії плавні.
Навіть бачить вже забудем
Землі православні".
В отамана очі - хмари,
Крівцею налиті:
"Ну йдіть, плодіть яничарів,
Бісовії діти!"
І коли закурився шлях,
Запорожці коней вертали.
Зі сльозами на очах
Козаки своїх рубали.
Ця дума, що свідчить нам про славні дні Звитяги і Чину наших войовничих предків-козаків має під собою історичне підґрунтя - оповідь про повернення козацького війська на чолі зі славетним отаманом Іваном Сірком із походу на Крим та винищення трьох тисяч українців-християн.
...Після такої щасливої і блискучої перемоги над ханом усе козацьке військо, з'єднавшись з Сірком, забрало свою здобич, тимчасово залишену збоку, і саме опівдні підійшло до Сиваської переправи. Перепочивши тут якийсь час після воєнних подвигів і підкріпившись харчами, вони, не зволікаючи, рушили з Криму через Сиваш на той бік, що йде від Сиваша до Запоріжжя.
Пройшовши Сиваш перед заходом сонця і вже не тримаючись того тракту, яким ішли з Січі в Крим, запорожці від переправи подались на Каланчак, до Чорної долини й Кочкарів, залишивши Перекоп з лівого боку. Струснувши біля Чорної долини всі поля й кримські пасовища, захопивши багато рогатої худоби й овечих отар разом із татарами при них, військо запорізьке рушило вгору Дніпром, до своєї Січі, маючи безліч здобичі й тринадцять тисяч ясиру - полонених татар і християн, які були в кримській неволі. Віддалившись з усім військом і здобиччю на кілька миль від Криму й зупинившись у зручному для обіднього попасу місці, Сірко наказав одним із козаків наварити побільше каші, щоб її було достатньо як для війська, так і для ясиру, а іншим розділити навпіл ясир, окремо християн, а окремо бусурман.
Коли це виконали, Сірко наказав усіх бусурман пов`язати, а до християн, чоловіків і жінок, котрих було сім тисяч, сказав таке слово, випробовуючи їх: "Хто хоче, йдіть з нами на Русь, а хто не хоче, повертайтесь у Крим".
Християни й "туми" - діти християн у Криму, - почувши ці слова Сірка, розділилися на дві частини: одні, їх було три тисячі, воліли повернутись у Крим, ніж іти в християнську землю; інші, яких було чотири тисячі, забажали повернутись у свою землю, на Україну. Сірко наказав усіх нагодувати, а далі одних залишив із собою, а інших відпустив у Крим. Відпускаючи останніх, запитав у них, чому вони прагнуть у Крим; ті відповіли, що в Криму в них нерухомості й господарства, тому там їм краще житиметься, як на Русі, де вони нічого не мають.
Відпускаючи тих людей, Сірко ще не зовсім вірив, що дійсно підуть в Крим, а сподівався, що повернуться на Русь і, зійшовши на близьку могилу, дивився за ними, доки їх було видно. Коли ж переконався у їх твердому намірі йти в Крим, наказав молодим козакам сісти на коней, наздогнати відпущених і всіх до єдиного без жодного жалю вибити й витяти, і сказав, що сам поїде за ними й подивиться, чи все виконано за його наказом.
Отримавши від Сірка такий наказ, козаки, наздогнавши тих людей, вчинили, як було наказано, не залишивши живою жодної душі. Незабаром і сам Сірко, сівши на коня, поскакав туди, де виконували його наказ. Прискакавши й побачивши, що його волю виконали точно, він подякував козакам, а до мертвих тіл промовив так:
"Простіть нас, брати, а самі спіть тут до страшного суду Господнього, замість того, щоб розмножуватися вам у Криму між басурманами на наші християнські молодецькі голови і на свою вічну без хрещення погибель". (Уривок із книги Дмитра Яворницького "Історія запорізьких козаків", Розділ 23).
В такому дусі вчили своїх дітей нащадки князів Руської Імперії -
Iз полону, з-пiд Iзмаїлу
Вели козаченьки
В яснi зорi, на Вкраїну
Братцiв дорогеньких.
Отаман каже жартома:
"Чом не раді йти в Батьківщину?
Може, далі йти сил нема,
То повертай до Ізмаїлу".
А сто братців засміялись,
Інші сто сказали:
"Ми жіночок-татарочок
Й діточок лишали.
Одпустіть - жалкувать не будем
За дніпровськії плавні.
Навіть бачить вже забудем
Землі православні".
В отамана очі - хмари,
Крівцею налиті:
"Ну йдіть, плодіть яничарів,
Бісовії діти!"
І коли закурився шлях,
Запорожці коней вертали.
Зі сльозами на очах
Козаки своїх рубали.
Ця дума, що свідчить нам про славні дні Звитяги і Чину наших войовничих предків-козаків має під собою історичне підґрунтя - оповідь про повернення козацького війська на чолі зі славетним отаманом Іваном Сірком із походу на Крим та винищення трьох тисяч українців-християн.
...Після такої щасливої і блискучої перемоги над ханом усе козацьке військо, з'єднавшись з Сірком, забрало свою здобич, тимчасово залишену збоку, і саме опівдні підійшло до Сиваської переправи. Перепочивши тут якийсь час після воєнних подвигів і підкріпившись харчами, вони, не зволікаючи, рушили з Криму через Сиваш на той бік, що йде від Сиваша до Запоріжжя.
Пройшовши Сиваш перед заходом сонця і вже не тримаючись того тракту, яким ішли з Січі в Крим, запорожці від переправи подались на Каланчак, до Чорної долини й Кочкарів, залишивши Перекоп з лівого боку. Струснувши біля Чорної долини всі поля й кримські пасовища, захопивши багато рогатої худоби й овечих отар разом із татарами при них, військо запорізьке рушило вгору Дніпром, до своєї Січі, маючи безліч здобичі й тринадцять тисяч ясиру - полонених татар і християн, які були в кримській неволі. Віддалившись з усім військом і здобиччю на кілька миль від Криму й зупинившись у зручному для обіднього попасу місці, Сірко наказав одним із козаків наварити побільше каші, щоб її було достатньо як для війська, так і для ясиру, а іншим розділити навпіл ясир, окремо християн, а окремо бусурман.
Коли це виконали, Сірко наказав усіх бусурман пов`язати, а до християн, чоловіків і жінок, котрих було сім тисяч, сказав таке слово, випробовуючи їх: "Хто хоче, йдіть з нами на Русь, а хто не хоче, повертайтесь у Крим".
Християни й "туми" - діти християн у Криму, - почувши ці слова Сірка, розділилися на дві частини: одні, їх було три тисячі, воліли повернутись у Крим, ніж іти в християнську землю; інші, яких було чотири тисячі, забажали повернутись у свою землю, на Україну. Сірко наказав усіх нагодувати, а далі одних залишив із собою, а інших відпустив у Крим. Відпускаючи останніх, запитав у них, чому вони прагнуть у Крим; ті відповіли, що в Криму в них нерухомості й господарства, тому там їм краще житиметься, як на Русі, де вони нічого не мають.
Відпускаючи тих людей, Сірко ще не зовсім вірив, що дійсно підуть в Крим, а сподівався, що повернуться на Русь і, зійшовши на близьку могилу, дивився за ними, доки їх було видно. Коли ж переконався у їх твердому намірі йти в Крим, наказав молодим козакам сісти на коней, наздогнати відпущених і всіх до єдиного без жодного жалю вибити й витяти, і сказав, що сам поїде за ними й подивиться, чи все виконано за його наказом.
Отримавши від Сірка такий наказ, козаки, наздогнавши тих людей, вчинили, як було наказано, не залишивши живою жодної душі. Незабаром і сам Сірко, сівши на коня, поскакав туди, де виконували його наказ. Прискакавши й побачивши, що його волю виконали точно, він подякував козакам, а до мертвих тіл промовив так:
"Простіть нас, брати, а самі спіть тут до страшного суду Господнього, замість того, щоб розмножуватися вам у Криму між басурманами на наші християнські молодецькі голови і на свою вічну без хрещення погибель". (Уривок із книги Дмитра Яворницького "Історія запорізьких козаків", Розділ 23).
В такому дусі вчили своїх дітей нащадки князів Руської Імперії -
из плена
С плена, из-под Измаил
вели казаки
В ясные звезды, на Украину
Братцiв дорогие.
Атаман говорит шутя:
"Почему не рады идти на Родину?
Может, дальше идти сил нету,
То поворачивай к Измаилу ".
А сто братцы засмеялись,
Другие сто сказали:
"Мы женщин-татарочок
И детишек оставляли.
Отпустите - жалкувать НЕ будем
По днипровськии плавные.
Даже видит уже забудем
Земли православные ".
В атамана глаза - облака,
Кровушкой налитые:
"Ну идите, плоды янычар,
Бисовии дети! "
И когда закурился путь,
Запорожцы лошадей возвращали.
Со слезами на глазах
Казаки своих рубили.
Эта дума, свидетельствует нам о славных днях доблести и Ордена наших воинственных предков-казаков имеет под собой историческую основу - рассказ о возвращении казацкого войска во главе со знаменитым атаманом Иваном Сирко из похода на Крым и уничтожения трех тысяч украинский-христиан.
... После такой счастливой и блестящей победы над ханом все казаки, соединившись с Сирко, забрал свою добычу, временно оставленную сбоку, и именно в полдень подошло к Сивашского переправы. Отдохнув здесь некоторое время после военных подвигов и подкрепившись пищей, они, не мешкая, двинулись из Крыма через Сиваш на ту сторону, что идет от Сиваша в Запорожье.
Пройдя Сиваш перед заходом солнца и уже не держась того тракта, которым шли из Сечи в Крым, запорожцы от переправы направились на Каланчак, к Черной долины и Кочкар, оставив Перекоп с левой стороны. Встряхнув у Черной долины все поля и крымские пастбища, захватив много рогатого скота и овечьих отар вместе с татарами при них, войско запорожское двинулось вверх по Днепру, к своей Сечи, имея множество добычи и тринадцать тысяч ясыря - пленных татар и христиан, которые были в крымской неволе. Удалившись со всем войском и добычей на несколько миль от Крыма и остановившись в удобном для обеденного попась месте, Сирко приказал одним из казаков наварить побольше каши, чтобы она была достаточно как для войска, так и для ясыря, а другим разделить пополам полон, отдельно христиан , а отдельно басурман.
Когда это выполнили, Сирко приказал всех басурман связать, а к христианам, мужчин и женщин, которых было семь тысяч, сказал такое слово, испытывая их: "Кто хочет, идите с нами на Русь, а кто не хочет, возвращайтесь в Крым ".
Христиане и "туми" - дети христиан в Крыму, - услышав эти слова Сера, разделились на две части: одни, их было три тысячи, предпочитали вернуться в Крым, чем идти в христианскую землю; другие, которых было четыре тысячи, пожелали вернуться в свою землю, на Украине. Сирко приказал всех накормить, а дальше одних оставил с собой, а других отпустил в Крым. Отпуская последних, спросил у них, почему они стремятся Крым; те ответили, что в Крыму в них недвижимости и хозяйства, поэтому там им лучше будет жить, как на Руси, они ничего не имеют.
Отпуская тех людей, Сирко еще не совсем верил, что действительно пойдут в Крым, а надеялся, что вернутся на Русь и, взойдя на близкую могилу, смотрел за ними, пока их было видно. Когда же убедился в их твердом намерении идти в Крым, приказал молодым казакам сесть на лошадей, догнать отпущенных и всех до единого без всякого сожаления выбить и истреблены, и сказал, что сам поедет за ними и посмотрит, все выполнено по его приказу.
Получив от Сера такой приказ, казаки, догнав тех людей, поступили, как было приказано, не оставив живой ни души. Вскоре и сам Сирко, сев на коня, поскакал туда, где выполняли его приказ. Прискакав и увидев, что его волю выполнили точно, он поблагодарил казакам, а к мертвым телам сказал так:
"Простите нас, братья, а сами спите тут до страшного суда Господня, вместо того, чтобы размножаться вам в Крыму между басурманами на наши христианские удалые головы и на свою вечную без крещения погибель". (Отрывок из книги Дмитрия Яворницкого "История запорожских казаков", Раздел 23).
В таком духе учили своих детей потомки князей Русской Империи -
С плена, из-под Измаил
вели казаки
В ясные звезды, на Украину
Братцiв дорогие.
Атаман говорит шутя:
"Почему не рады идти на Родину?
Может, дальше идти сил нету,
То поворачивай к Измаилу ".
А сто братцы засмеялись,
Другие сто сказали:
"Мы женщин-татарочок
И детишек оставляли.
Отпустите - жалкувать НЕ будем
По днипровськии плавные.
Даже видит уже забудем
Земли православные ".
В атамана глаза - облака,
Кровушкой налитые:
"Ну идите, плоды янычар,
Бисовии дети! "
И когда закурился путь,
Запорожцы лошадей возвращали.
Со слезами на глазах
Казаки своих рубили.
Эта дума, свидетельствует нам о славных днях доблести и Ордена наших воинственных предков-казаков имеет под собой историческую основу - рассказ о возвращении казацкого войска во главе со знаменитым атаманом Иваном Сирко из похода на Крым и уничтожения трех тысяч украинский-христиан.
... После такой счастливой и блестящей победы над ханом все казаки, соединившись с Сирко, забрал свою добычу, временно оставленную сбоку, и именно в полдень подошло к Сивашского переправы. Отдохнув здесь некоторое время после военных подвигов и подкрепившись пищей, они, не мешкая, двинулись из Крыма через Сиваш на ту сторону, что идет от Сиваша в Запорожье.
Пройдя Сиваш перед заходом солнца и уже не держась того тракта, которым шли из Сечи в Крым, запорожцы от переправы направились на Каланчак, к Черной долины и Кочкар, оставив Перекоп с левой стороны. Встряхнув у Черной долины все поля и крымские пастбища, захватив много рогатого скота и овечьих отар вместе с татарами при них, войско запорожское двинулось вверх по Днепру, к своей Сечи, имея множество добычи и тринадцать тысяч ясыря - пленных татар и христиан, которые были в крымской неволе. Удалившись со всем войском и добычей на несколько миль от Крыма и остановившись в удобном для обеденного попась месте, Сирко приказал одним из казаков наварить побольше каши, чтобы она была достаточно как для войска, так и для ясыря, а другим разделить пополам полон, отдельно христиан , а отдельно басурман.
Когда это выполнили, Сирко приказал всех басурман связать, а к христианам, мужчин и женщин, которых было семь тысяч, сказал такое слово, испытывая их: "Кто хочет, идите с нами на Русь, а кто не хочет, возвращайтесь в Крым ".
Христиане и "туми" - дети христиан в Крыму, - услышав эти слова Сера, разделились на две части: одни, их было три тысячи, предпочитали вернуться в Крым, чем идти в христианскую землю; другие, которых было четыре тысячи, пожелали вернуться в свою землю, на Украине. Сирко приказал всех накормить, а дальше одних оставил с собой, а других отпустил в Крым. Отпуская последних, спросил у них, почему они стремятся Крым; те ответили, что в Крыму в них недвижимости и хозяйства, поэтому там им лучше будет жить, как на Руси, они ничего не имеют.
Отпуская тех людей, Сирко еще не совсем верил, что действительно пойдут в Крым, а надеялся, что вернутся на Русь и, взойдя на близкую могилу, смотрел за ними, пока их было видно. Когда же убедился в их твердом намерении идти в Крым, приказал молодым казакам сесть на лошадей, догнать отпущенных и всех до единого без всякого сожаления выбить и истреблены, и сказал, что сам поедет за ними и посмотрит, все выполнено по его приказу.
Получив от Сера такой приказ, казаки, догнав тех людей, поступили, как было приказано, не оставив живой ни души. Вскоре и сам Сирко, сев на коня, поскакал туда, где выполняли его приказ. Прискакав и увидев, что его волю выполнили точно, он поблагодарил казакам, а к мертвым телам сказал так:
"Простите нас, братья, а сами спите тут до страшного суда Господня, вместо того, чтобы размножаться вам в Крыму между басурманами на наши христианские удалые головы и на свою вечную без крещения погибель". (Отрывок из книги Дмитрия Яворницкого "История запорожских казаков", Раздел 23).
В таком духе учили своих детей потомки князей Русской Империи -