Текст песни AT - Ой, верше мiй верше
Просмотров
51
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни AT - Ой, верше мiй верше, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
Чим більше ми зупиняємось над питаннями соборності українського народу, тим більше виникає запитань, щодо того, який є зміст цієї соборності? Чи йдеться про соборність етнічних українських земель, чи достатньо формальних святкувань на майданах і площах 22 січня, для того, щоб ствердити цю соборність? А можливо, йдеться про соборність українського духу, який єдиний від степів Донбасу до Карпатських гір, який неможливо побороти жодною окупаційною владою, духовним та фізичним знищенням. Будь-який дух має мати свій прихисток, свій схрон, з якого його неможливо витравити чи задушити – таким місцем для українського духу є українська земля. Тому будь-яким зайдам завжди здавалося, що позбавивши українців рідної землі, вони позбавлять його духу спротиву та гідності, саме цим викликані численні депортації та переселення, що ініціювалися московською, польською, німецькою, комуністичною владою. В другій половині 18 сторіччя, коли відбулося приєднання України до Російської імперії, саме вільні козацькі землі стають об’єктом колонізаторської уваги царської влади. Волелюбний козацький дух, що століттями панував в степах Слобожанщини, який жив завдяки власній щаблі та плугові, треба було зламати, зробити слухняним та упослідженим. Тут виявилося недостатнім знищити Запорізьку Січ, забрати в козаків їхні землі, тому Катериною було ініційовано заселення «нічийних» земель українського степу. Так з’явилися тут численні іноземні підприємці та переселенці з усієї Європи, але найбільша перевага в роздачі земель віддавалася колишнім офіцерам царської армії, носіям великодержавних ідей і абсолютно чужим в своїй основі, місцевому населенню. Навіть охорону цих земель, на яких протягом століть стояли козацькі сторожі, було довірено сербським полкам царської армії. Масово закриваються козацькі школи, українці залишаються без освіти. З ініціативи тієї ж цариці Катерини, територія Галичини, Холмщини, Підляшшя, Буковини переходить до рук Австро-Угорської імперії, в обмін на визнання за Російською імперією права на Крим. Проходить практично 100 років, поки на цих землях з’являються національні осередки, причому перший такий осередок виник саме в Перемишлі, який нині належить Польщі. Саме така історична недоля зводила докупи українців з усіх земель. Таких різних. Таких схожих. Якщо для українців 19 століття на території під владою Австро-Угорщини основним центром українського життя була власна греко-католицька церква, то для України, окупованої Російською імперією, навіть церква не була джерелом ідентичності, оскільки була неукраїнською. Напередодні Першої Світової війни на півночі сучасної Донецької області вже набирає популярності український рух, особливо в районі Бахмуту (нинішній Артемівськ). Саме звідси походить славний рід Шаповалів, двох полковників армії УНР Миколи та Артема Шаповалів, одного з лідерів української еміграції, видатного соціолога Микити Шаповала. В цей час на землях під Австро-Угорською імперією тільки з’являються перші паростки державного мислення, починає розвиватися культурне та політичне життя. Але обидві імперії вже готуються до війни, в якій українців повернуть багнетами один проти іншого. Українська революція і проголошення Четвертого Універсалу про самостійність України, проголошення Соборності , а після того чергова окупація, а за нею слідом черговий розділ України між Польщею та комуністичною Росією. Серед географічних назв польсько-українського прикордоння можна не помітити маленького села Liskowate (Лісковате). Польські відомості про цю місцевість доволі скупі, єдине, що можна побачити на світлинах села – це старовинну греко-католицьку дерев’яну церкву Народження Непорочної Діви Марії, яка була збудована в 1832 році Іваном Раком та Василієм Тимчаком. Ця місцевість Бескид до другої половини 20 століття була заселена українським населенням, яке сповідувало греко-католицьку віру і споконвіку жило на цій землі. Зараз, про те, що тут жили українці, можуть розповісти хіба що затерті написи українською на церковних дзвонах, що лишилися на старих церквах і оповідання старих людей, що пам’ятають часи, коли ця земля належала лем
The more we stop at the issues of the unity of the Ukrainian people, the more questions arose as to the content of this unity? Is it about the cohesiveness of the ethnic Ukrainian lands, or is there enough formal celebrations on the squares and squares of January 22, in order to affirm this catholicity? Perhaps it is a question of the unity of the Ukrainian spirit, which is unique from the steppes of the Donbas to the Carpathian Mountains, which can not be overcome by any occupational power, spiritual and physical destruction. Any spirit must have its own adherence, its own cronies, from which it is impossible to fuse or suffocate - this is the place for the Ukrainian spirit to be Ukrainian land. Therefore, any entry would always have seemed that depriving Ukrainians of their native land would deprive him of the spirit of opposition and dignity, which is due to numerous deportations and resettlement initiated by Moscow, Polish, German, communist authorities. In the second half of the 18th century, when Ukraine joined the Russian Empire, the free Cossack lands became the object of colonial attention of the royal authorities. The freedom-loving Cossack spirit, which for centuries dominated the steppes of the Slobozhanshchyna, who lived through its own stage and plow, had to be broken, obeyed and obeyed. It turned out that it was not enough to destroy the Zaporizhzhya Sich, to take away their lands from the Cossacks; therefore, Katerina was initiated by the settlement of "no-man" lands of the Ukrainian steppe. So many foreign entrepreneurs and settlers from all over Europe came here, but the greatest advantage in handing out land was given to former officers of the royal army, the carriers of great-power ideas and completely alien to its basis, to the local population. Even the protection of these lands, on which the Cossack guard stood for centuries, was entrusted to the Serbian regiments of the tsarist army. Cossack schools are closing massively, Ukrainians are left without education. On the initiative of the same Queen Catherine, the territory of Galicia, Kholmshchyna, Podlasie, Bukovina passes into the hands of the Austro-Hungarian Empire, in exchange for the recognition by the Russian Empire of the right to Crimea. It has been practically 100 years since there are national centers on these lands, and the first such cell appeared in Przemysl, which now belongs to Poland. It was this historical disadvantage that brought together Ukrainians from all lands. Such different. These are similar. If for the Ukrainians of the 19th century, in the territory of the Austro-Hungarian territory, the main center of Ukrainian life was its own Greek-Catholic church, then for Ukraine occupied by the Russian Empire, even the church was not a source of identity, since it was non-Ukrainian. On the eve of the First World War, the Ukrainian movement is gaining popularity in the north of the modern Donetsk region, especially in the Bakhmut area (present Artemivsk). It is here that the glorious generation of Shapovaliv, the two army colonels of the UPR Mykola and Artem Shapovaliv, one of the leaders of Ukrainian emigration, prominent sociologist Nikita Shapovala, comes. At this time, on the lands under the Austro-Hungarian Empire, only the first shoots of state thought appear, and cultural and political life begins to develop. But both empires are already preparing for a war in which Ukrainians will be returned bayonets one against another. The Ukrainian Revolution and proclamation of the Fourth Universal on the independence of Ukraine, the proclamation of the Unity, and then the subsequent occupation, followed by the next section of Ukraine between Poland and communist Russia. Among the geographical names of the Polish-Ukrainian borderland you can not notice the small village of Liskowate (Liskovate). The Polish information about this area is rather stingy, the only thing that can be seen in the pictures of the village is the ancient Greek Catholic wooden church of the Birth of the Immaculate Virgin Mary, built in 1832 by Ivan Rak and Vasily Timchak. This Beskid area was inhabited by the Ukrainian population until the second half of the 20th century, which professed the Greek Catholic faith and lived on this earth for centuries. Now, the fact that Ukrainians lived here can tell, as if the rubble of Ukrainian inscriptions on the church bells that were left in the old churches and the stories of the old people who remember the times when this land belonged to the lemma