Текст песни Бульдог за уч. Cuatro та Юлії Романець - Віддам листам
Просмотров
8
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Бульдог за уч. Cuatro та Юлії Романець - Віддам листам, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
Господь наївно дарує мені небеса.
Та я настирно відштовхував їх назад.
Віддам листам, Сценарій зіграних вистав.
Але не стану тим, ким я не став.
Часом здається,що не потрібні навіть часу
Годинника нема,я обміняв його на гасло
Блазень збирає пазли - гадає ліки
Мої повіки зайві тож вирви й викинь
Дитина-викидень у середовищі ключів
Слухала музику коли ішли дощі вночі
Накрило з головою наче ковдрою сирою
На килим двоє з ніг - це тільки моє поле бою
Для когось досить,для когось досита у піст
Я мухлював завжди...На мене скоса палить біс
В очах по кісляку і дихаю в одну ніздрю
Із досвіта вже схарений,по тихому звалю...
Забравши із собою навіть вигляд з вікон
Не втрачене шукатиму не змирившись з віком
Перекладачи гармидер вдруге по архіву
Тиняючись серед багатоповерхівок
поет нікчемний нечемний хотів любові
а ти тримала його серце в себе на долоні
стискала пальці поки за тебе я молився
останній подих невже для тебе я родився
та я не красень не кращий з усіх людей
мене не красить це тепло що іде з грудей
фізично слабий морально стомлений каліка
і крім вірша не подарую тобі навіть квітку
закрита клітка сталевий і самотній ящик
я тут живу давно не гріючи мріями щастя
ти мене знаєш таким яким ніхто не знає
комусь потрібні тисячі а у мене одна є
я крім любові тобі дати нічого не зможу
я знаю з 10 за мене кращим буде кожен
та я тебе люблю і складно в це повірити
Я вірю в свої сили поки віриш в мене ти
Світанок наступав а я тікав від нього з криком.
Ховав себе, каліку, своє тіло поміж вікон.
Дитину у квартирі гріла тільки магнітола.
Навіть зима казала, що до мене охолола.
Навколо молитовно, задавало людям тону.
Життя гасилося подібно басу, баритону.
У літню пору батько парками мене водив.
Тепер шукаю прихисту я сам у відліку годин.
Тримав мене за руку і казав, що любить дуже.
Я не соромився цього мені було байдуже.
Що кажуть люди, я вибрався із цього бруду.
В погоні за життям,на вдачу битиму посуду.
Де сльози в постіль, приносила опівніч лілія.
Де стони постів, і не поможе людям навіть Біблія.
Я був посеред них, та знаю вже куди іти.
Я вірю в свої сили поки віриш в мене ти.
Та я настирно відштовхував їх назад.
Віддам листам, Сценарій зіграних вистав.
Але не стану тим, ким я не став.
Часом здається,що не потрібні навіть часу
Годинника нема,я обміняв його на гасло
Блазень збирає пазли - гадає ліки
Мої повіки зайві тож вирви й викинь
Дитина-викидень у середовищі ключів
Слухала музику коли ішли дощі вночі
Накрило з головою наче ковдрою сирою
На килим двоє з ніг - це тільки моє поле бою
Для когось досить,для когось досита у піст
Я мухлював завжди...На мене скоса палить біс
В очах по кісляку і дихаю в одну ніздрю
Із досвіта вже схарений,по тихому звалю...
Забравши із собою навіть вигляд з вікон
Не втрачене шукатиму не змирившись з віком
Перекладачи гармидер вдруге по архіву
Тиняючись серед багатоповерхівок
поет нікчемний нечемний хотів любові
а ти тримала його серце в себе на долоні
стискала пальці поки за тебе я молився
останній подих невже для тебе я родився
та я не красень не кращий з усіх людей
мене не красить це тепло що іде з грудей
фізично слабий морально стомлений каліка
і крім вірша не подарую тобі навіть квітку
закрита клітка сталевий і самотній ящик
я тут живу давно не гріючи мріями щастя
ти мене знаєш таким яким ніхто не знає
комусь потрібні тисячі а у мене одна є
я крім любові тобі дати нічого не зможу
я знаю з 10 за мене кращим буде кожен
та я тебе люблю і складно в це повірити
Я вірю в свої сили поки віриш в мене ти
Світанок наступав а я тікав від нього з криком.
Ховав себе, каліку, своє тіло поміж вікон.
Дитину у квартирі гріла тільки магнітола.
Навіть зима казала, що до мене охолола.
Навколо молитовно, задавало людям тону.
Життя гасилося подібно басу, баритону.
У літню пору батько парками мене водив.
Тепер шукаю прихисту я сам у відліку годин.
Тримав мене за руку і казав, що любить дуже.
Я не соромився цього мені було байдуже.
Що кажуть люди, я вибрався із цього бруду.
В погоні за життям,на вдачу битиму посуду.
Де сльози в постіль, приносила опівніч лілія.
Де стони постів, і не поможе людям навіть Біблія.
Я був посеред них, та знаю вже куди іти.
Я вірю в свої сили поки віриш в мене ти.
Господь наивно дает мне небеса.
Но я оттолкнул их обратно.
Я дам письма, сценарий сыграл.
Но не тем, кем я не стал.
Иногда кажется, что даже не нужно время
Часов нет, я обменялся на лозунге
Клоун собирает головоломки - думает о медицине
Мои веки больше, чтобы вы бросили и выбрасывали
Детская экскреция в ключевой среде
Слушал музыку, когда дожди шли ночью
Покрыт головой, как одеяло
На ковре два с ног - только мое поле битвы
Для кого -то достаточно, чтобы кто -то мог поститься
Я всегда был трахается ... На мне скос сжигает дьявол
В глазах кислака и дышать в одной ноздре
Из этого опыта уже потрясен, на тихой осенью ...
Взять с собой даже внешний вид окон
Меня не будут искать, что я не ушел в отставку с возрастом
Перевод Garmider во второй раз на архив
Блуждание среди высоких зданий
Поэт потрясающий несчастный разыскиваемый любовь
И ты держал его сердце в его руке
сжимал мои пальцы, пока я молился за тебя
Последний вздох для тебя, я родился
И я не красивый, не самый лучший из всех людей
Я не рисую это тепло, которое уходит от груди
физически слабая морально усталая калека
И помимо стихотворения, я не дам тебе даже цветок
Закрытая сталь клетки и одинокий ящик
Я живу здесь долгое время, не согреваю мечты о счастье
Ты знаешь меня, как никто не знает
Кому -то нужны тысячи, и у меня есть один
Я не смогу вам ничего дать
Я знаю с 10 для меня лучшим будет все
И я люблю тебя и трудно в это поверить
Я верю в свою силу, пока не поверишь в меня, ты
Дон пришел, и я убежал от него с криком.
Он спрятался, калечился, свое тело между окнами.
Только радио нагревалось в квартире.
Даже Винтер сказала, что она мне охладила.
Вокруг молитвы он дал людям тон.
Жизнь потушен, как бас, баритон.
Летом мой отец отвез меня с парками.
Теперь я ищу движение, чтобы быть в кадре часов.
Он держал меня за руку и сказал, что он очень любит.
Мне не было стыдно за это, я был безразличным.
Что говорят люди, я вышел из этой грязи.
В погоне за жизнью я буду победить посуду.
Где слезы в кровати были принесены лилией.
Где стоять, и даже Библия не поможет людям.
Я был посреди их, и я знаю, куда идти.
Я верю в свою силу, пока вы не поверите в меня.
Но я оттолкнул их обратно.
Я дам письма, сценарий сыграл.
Но не тем, кем я не стал.
Иногда кажется, что даже не нужно время
Часов нет, я обменялся на лозунге
Клоун собирает головоломки - думает о медицине
Мои веки больше, чтобы вы бросили и выбрасывали
Детская экскреция в ключевой среде
Слушал музыку, когда дожди шли ночью
Покрыт головой, как одеяло
На ковре два с ног - только мое поле битвы
Для кого -то достаточно, чтобы кто -то мог поститься
Я всегда был трахается ... На мне скос сжигает дьявол
В глазах кислака и дышать в одной ноздре
Из этого опыта уже потрясен, на тихой осенью ...
Взять с собой даже внешний вид окон
Меня не будут искать, что я не ушел в отставку с возрастом
Перевод Garmider во второй раз на архив
Блуждание среди высоких зданий
Поэт потрясающий несчастный разыскиваемый любовь
И ты держал его сердце в его руке
сжимал мои пальцы, пока я молился за тебя
Последний вздох для тебя, я родился
И я не красивый, не самый лучший из всех людей
Я не рисую это тепло, которое уходит от груди
физически слабая морально усталая калека
И помимо стихотворения, я не дам тебе даже цветок
Закрытая сталь клетки и одинокий ящик
Я живу здесь долгое время, не согреваю мечты о счастье
Ты знаешь меня, как никто не знает
Кому -то нужны тысячи, и у меня есть один
Я не смогу вам ничего дать
Я знаю с 10 для меня лучшим будет все
И я люблю тебя и трудно в это поверить
Я верю в свою силу, пока не поверишь в меня, ты
Дон пришел, и я убежал от него с криком.
Он спрятался, калечился, свое тело между окнами.
Только радио нагревалось в квартире.
Даже Винтер сказала, что она мне охладила.
Вокруг молитвы он дал людям тон.
Жизнь потушен, как бас, баритон.
Летом мой отец отвез меня с парками.
Теперь я ищу движение, чтобы быть в кадре часов.
Он держал меня за руку и сказал, что он очень любит.
Мне не было стыдно за это, я был безразличным.
Что говорят люди, я вышел из этой грязи.
В погоне за жизнью я буду победить посуду.
Где слезы в кровати были принесены лилией.
Где стоять, и даже Библия не поможет людям.
Я был посреди их, и я знаю, куда идти.
Я верю в свою силу, пока вы не поверите в меня.