Текст песни Тесса Колейс - А місто спить...
Просмотров
28
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Тесса Колейс - А місто спить..., а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
а місто спить, і нам давно пора.
та ми йдемо і дивимось як у музеї.
а всі дороги, мертві з ранку, раптово ожили і поповзли, як змії,
в пустелі вулиць, по малих дворах, в яких усі знайомі по-сусідськи,
де тайники зариті по кутах, ну, ти ж пам'ятаєш (скельця та кора).
а ми йдемо. і ніч іде. й дитинство.
а наше місто спить.
і світяться вогні, і три години ще не ходить транспорт.
ми як в раю, як смертники, одні.
і ми йдемо по вуличках косих, ми увесь спокій.
а місто спить в руках у нас, як син. наше місто спить. і ми його не будимо.
... і тільки завтра - тиснява на вокзалі, «люблю-люблю», «де паспорт?!», «де ключі?!»,
і всі давно собі уже сказали, і відшукали тисячі причин:
мовляв, грошей немає, і для нас нема робіт, і ніде - як же? - реалізуватись,
і навіть Шерлок від нудьги би вистрілив в живіт.
ми біжимо – не як щури, як арештанти, полонені - до свободи.
і це потрібно, дуже нам потрібно. начебто. для чогось. для.
... все тільки завтра - вранці - а поки гуляє ніч по Марксу, як по Марсу,
гуляємо і ми - твердимо собі відмазки і містечко колихаємо в руках.
твердимо собі, що місто наше - то в'язниця.
мовчимо собі, що наш від'їзд - цунамі.
і тихо сплять райони і будинки, що поки нами ще не зраджені.
та в цьому місті можна жити: тут трапляються безсонні ночі -
найчудовіші з ночей.
та ми йдемо і дивимось як у музеї.
а всі дороги, мертві з ранку, раптово ожили і поповзли, як змії,
в пустелі вулиць, по малих дворах, в яких усі знайомі по-сусідськи,
де тайники зариті по кутах, ну, ти ж пам'ятаєш (скельця та кора).
а ми йдемо. і ніч іде. й дитинство.
а наше місто спить.
і світяться вогні, і три години ще не ходить транспорт.
ми як в раю, як смертники, одні.
і ми йдемо по вуличках косих, ми увесь спокій.
а місто спить в руках у нас, як син. наше місто спить. і ми його не будимо.
... і тільки завтра - тиснява на вокзалі, «люблю-люблю», «де паспорт?!», «де ключі?!»,
і всі давно собі уже сказали, і відшукали тисячі причин:
мовляв, грошей немає, і для нас нема робіт, і ніде - як же? - реалізуватись,
і навіть Шерлок від нудьги би вистрілив в живіт.
ми біжимо – не як щури, як арештанти, полонені - до свободи.
і це потрібно, дуже нам потрібно. начебто. для чогось. для.
... все тільки завтра - вранці - а поки гуляє ніч по Марксу, як по Марсу,
гуляємо і ми - твердимо собі відмазки і містечко колихаємо в руках.
твердимо собі, що місто наше - то в'язниця.
мовчимо собі, що наш від'їзд - цунамі.
і тихо сплять райони і будинки, що поки нами ще не зраджені.
та в цьому місті можна жити: тут трапляються безсонні ночі -
найчудовіші з ночей.
а город спит, и нам давно пора.
и мы идем и смотрим как в музее.
а все дороги, мертвые с утра, внезапно ожили и поползли, как змеи,
в пустыне улиц, по малым дворах, в которых все знакомые по-соседски,
где тайники зарыты по углам, ну, ты же помнишь (стекла и кора).
а мы идем. и ночь идет. и детство.
а наш город спит.
Светящиеся огни, и 3:00 еще не ходит транспорт.
мы как в раю, как смертники, одни.
и мы идем по улочкам косых, мы все покой.
а город спит в руках у нас, как сын. наш город спит. и мы его не будим.
... и только завтра - давка на вокзале, «люблю-люблю», «где паспорт ?!», «где ключи ?!»,
и все давно себе уже сказали, и нашли тысячи причин:
мол, денег нет, и для нас нет работ, и нигде - как же? - реализоваться,
и даже Шерлок от скуки бы выстрелил в живот.
мы бежим - не как крысы, как арестанты, пленные - к свободе.
и это нужно, очень нам нужно. вроде бы. -то. для.
... все только завтра - утром - а пока гуляет ночь по Марксу, как по Марсу,
гуляем и мы - утверждаем себе отмазки и городок качает в руках.
утверждаем себе, что город наш - это тюрьма.
молчим себе, что наш отъезд - цунами.
и тихо спят районы и дома, пока нами еще не преданы.
и в этом городе можно жить: здесь случаются бессонные ночи -
замечательные из ночей.
и мы идем и смотрим как в музее.
а все дороги, мертвые с утра, внезапно ожили и поползли, как змеи,
в пустыне улиц, по малым дворах, в которых все знакомые по-соседски,
где тайники зарыты по углам, ну, ты же помнишь (стекла и кора).
а мы идем. и ночь идет. и детство.
а наш город спит.
Светящиеся огни, и 3:00 еще не ходит транспорт.
мы как в раю, как смертники, одни.
и мы идем по улочкам косых, мы все покой.
а город спит в руках у нас, как сын. наш город спит. и мы его не будим.
... и только завтра - давка на вокзале, «люблю-люблю», «где паспорт ?!», «где ключи ?!»,
и все давно себе уже сказали, и нашли тысячи причин:
мол, денег нет, и для нас нет работ, и нигде - как же? - реализоваться,
и даже Шерлок от скуки бы выстрелил в живот.
мы бежим - не как крысы, как арестанты, пленные - к свободе.
и это нужно, очень нам нужно. вроде бы. -то. для.
... все только завтра - утром - а пока гуляет ночь по Марксу, как по Марсу,
гуляем и мы - утверждаем себе отмазки и городок качает в руках.
утверждаем себе, что город наш - это тюрьма.
молчим себе, что наш отъезд - цунами.
и тихо спят районы и дома, пока нами еще не преданы.
и в этом городе можно жить: здесь случаются бессонные ночи -
замечательные из ночей.