Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Наймичка. ч.5
Просмотров
26
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Тарас Григорович Шевченко - Наймичка. ч.5, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
VIII
Іде Марко з чумаками.
Ідучи, співає,
Не поспіша до господи —
Воли попасає.
Везе Марко Катерині
Сукна дорогого,
А батькові шитий пояс
Шовку червоного,
А наймичці на очіпок
Парчі золотої
І червону добру хустку
З білою габою.
А діточкам черевички,
Фіг та винограду,
А всім вкупі — червоного
Вина з Цареграду
Відер з троє у барилі,
І кав’яру з Дону —
Всього везе, та не знає,
Що діється дома!
Іде Марко, не журиться.
Прийшов — слава Богу!
І ворота одчиняє,
І молиться Богу.
«Чи чуєш ти, Катерино?
Біжи зустрічати!
Уже прийшов! Біжи швидче!
Швидче веди в хату!..
Слава тобі Христе-Боже!
Насилу діждала!»
І Отче наш тихо-тихо,
Мов крізь сон, читала.
Старий воли випрягає,
Занози ховає
Мережані, а Катруся
Марка оглядає.
«А де ж Ганна, Катерино?
Я пак і байдуже!
Чи не вмерла?»
«Ні, не вмерла,
А дуже нездужа.
Ходім лишень в малу хату,
Поки випрягає
Воли батько: вона тебе,
Марку, дожидає».
Ввійшов Марко в малу хату
І став у порогу...
Аж злякався. Ганна шепче:
«Слава... слава Богу!
Ходи сюди, не лякайся...
Вийди, Катре, з хати:
Я щось маю розпитати,
Дещо розказати».
Вийшла з хати Катерина,
А Марко схилився
До наймички у голови.
«Марку! подивися,
Подивися ти на мене:
Бач, як я змарніла?
Я не Ганна, не наймичка,
Я...»
Та й оніміла.
Марко плакав, дивувався.
Знов очі одкрила,
Пильно, пильно подивилась —
Сльози покотились.
«Прости мене! Я каралась
Весь вік в чужій хаті...
Прости мене, мій синочку!
Я... я твоя мати».
Та й замовкла...
Зомлів Марко,
Й земля задрижала.
Прокинувся... до матері —
А мати вже спала!
Іде Марко з чумаками.
Ідучи, співає,
Не поспіша до господи —
Воли попасає.
Везе Марко Катерині
Сукна дорогого,
А батькові шитий пояс
Шовку червоного,
А наймичці на очіпок
Парчі золотої
І червону добру хустку
З білою габою.
А діточкам черевички,
Фіг та винограду,
А всім вкупі — червоного
Вина з Цареграду
Відер з троє у барилі,
І кав’яру з Дону —
Всього везе, та не знає,
Що діється дома!
Іде Марко, не журиться.
Прийшов — слава Богу!
І ворота одчиняє,
І молиться Богу.
«Чи чуєш ти, Катерино?
Біжи зустрічати!
Уже прийшов! Біжи швидче!
Швидче веди в хату!..
Слава тобі Христе-Боже!
Насилу діждала!»
І Отче наш тихо-тихо,
Мов крізь сон, читала.
Старий воли випрягає,
Занози ховає
Мережані, а Катруся
Марка оглядає.
«А де ж Ганна, Катерино?
Я пак і байдуже!
Чи не вмерла?»
«Ні, не вмерла,
А дуже нездужа.
Ходім лишень в малу хату,
Поки випрягає
Воли батько: вона тебе,
Марку, дожидає».
Ввійшов Марко в малу хату
І став у порогу...
Аж злякався. Ганна шепче:
«Слава... слава Богу!
Ходи сюди, не лякайся...
Вийди, Катре, з хати:
Я щось маю розпитати,
Дещо розказати».
Вийшла з хати Катерина,
А Марко схилився
До наймички у голови.
«Марку! подивися,
Подивися ти на мене:
Бач, як я змарніла?
Я не Ганна, не наймичка,
Я...»
Та й оніміла.
Марко плакав, дивувався.
Знов очі одкрила,
Пильно, пильно подивилась —
Сльози покотились.
«Прости мене! Я каралась
Весь вік в чужій хаті...
Прости мене, мій синочку!
Я... я твоя мати».
Та й замовкла...
Зомлів Марко,
Й земля задрижала.
Прокинувся... до матері —
А мати вже спала!
VIII
Marco goes with the Chumaks.
Walking, singing,
Don't hurry to the house -
Will grazes.
Lucky Marco Catherine
Cloth dear,
And my father sewed a belt
Red silk,
And mercenaries on ochipok
Gold brocade
And a good red handkerchief
With a white hood.
And kids shoes,
Figs and grapes,
And all together - red
Wines from Constantinople
A bucket of three in a barrel,
And coffee from the Don -
He's lucky, but he doesn't know
What's going on at home!
Marco goes, doesn't worry.
I came - thank God!
And the gate opens,
And he prays to God.
"Do you hear, Catherine?"
Run to meet!
Already come! Run faster!
Take me to the house faster! ..
Glory to you, Christ God!
It was hard to wait! ”
And our Father quietly,
I spoke through a dream, read.
The old ox harnesses,
Splinters hides
Networks, and Katrusya
Mark inspects.
"And where is Anna, Catherine?"
I still do not care!
Didn't she die? ”
"No, she didn't die,
And very ill.
We only go to a small house,
While unharnessing
Will father: she you,
Mark, waiting.
Marco entered the small house
And stood on the threshold ...
He was scared. Anna whispers:
“Glory ... glory to God!
Come here, don't be afraid ...
Get out of the house, Katre:
I have something to ask,
Tell me something. "
Catherine left the house,
And Marco bowed
To the mercenary in the head.
“Mark! look
You look at me:
See how I wasted?
I'm not Anna, not a mercenary,
I..."
And numb.
Marco cried, surprised.
She opened her eyes again,
I looked intently, intently -
Tears rolled down her cheeks.
"Forgive me! I was punished
All my life in someone else's house ...
Forgive me, my son!
I ... I'm your mother. "
And she fell silent ...
Zomliv Marko,
And the earth trembled.
I woke up ... to my mother -
And my mother is already asleep!
Marco goes with the Chumaks.
Walking, singing,
Don't hurry to the house -
Will grazes.
Lucky Marco Catherine
Cloth dear,
And my father sewed a belt
Red silk,
And mercenaries on ochipok
Gold brocade
And a good red handkerchief
With a white hood.
And kids shoes,
Figs and grapes,
And all together - red
Wines from Constantinople
A bucket of three in a barrel,
And coffee from the Don -
He's lucky, but he doesn't know
What's going on at home!
Marco goes, doesn't worry.
I came - thank God!
And the gate opens,
And he prays to God.
"Do you hear, Catherine?"
Run to meet!
Already come! Run faster!
Take me to the house faster! ..
Glory to you, Christ God!
It was hard to wait! ”
And our Father quietly,
I spoke through a dream, read.
The old ox harnesses,
Splinters hides
Networks, and Katrusya
Mark inspects.
"And where is Anna, Catherine?"
I still do not care!
Didn't she die? ”
"No, she didn't die,
And very ill.
We only go to a small house,
While unharnessing
Will father: she you,
Mark, waiting.
Marco entered the small house
And stood on the threshold ...
He was scared. Anna whispers:
“Glory ... glory to God!
Come here, don't be afraid ...
Get out of the house, Katre:
I have something to ask,
Tell me something. "
Catherine left the house,
And Marco bowed
To the mercenary in the head.
“Mark! look
You look at me:
See how I wasted?
I'm not Anna, not a mercenary,
I..."
And numb.
Marco cried, surprised.
She opened her eyes again,
I looked intently, intently -
Tears rolled down her cheeks.
"Forgive me! I was punished
All my life in someone else's house ...
Forgive me, my son!
I ... I'm your mother. "
And she fell silent ...
Zomliv Marko,
And the earth trembled.
I woke up ... to my mother -
And my mother is already asleep!