Текст песни сама - осінь

Розпускала осінь коси,

Позбирала сльози - роси,

Роздавала осінь ласку,

Про життя писала казку,

Як дощі змивали кров по душах людських,

Як Господь на конях їхав, а ми бігли за ним,

Як ділили владу грішні над святими, і ми

Були ким завгодно... Хтіли бути людьми...

Засип мене, Осінь, віршами, як листям,

Своїм сірим небом поцілуй мене в груди,

Я твоє дитя, я твоє намисто,

Я знаю, я вірю: все іще буде...

Молодість хотіла жити,

доля мала свої закони...

Зранку так хочеться пити...

Кличуть у небо дзвони...

Фея-осінь дарувала мрію й любов,

Відьма-осінь відбирала розум і кров,

А красуня-осінь танцювала в вікні,

А циганка-осінь нагадала мені...

Не руш мене, Осінь! Залиш у спокої!

Не клич мене, Осінь, в далі з собою!

Тікай скоріш, Осінь!.. Мене вже нема...

Бо вже крокує Зима...