Текст песни Сергій Василюк - Маршова пісня табірних тварин
Просмотров
61
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Сергій Василюк - Маршова пісня табірних тварин, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
Ми йшли за Олександром, і нині з військом йдем,
У скронях наших мудрість, в колінах наших трем.
Уже довіку люди не злізуть з наших ший…
З дороги, велетні ж бо йдуть –
гармата йде у бій!
Герої відступають, коли гармата б’є,
Бо за життя занадто турбуються своє.
Тоді приходить черга вже нашій боротьбі…
З дороги – дюжина волів
Гармату тягне в бій!
Клеймо на плечі, розриваються струни,
Співають улани, гусари, драгуни,
Не хочу ні їсти, ні пити ні спати,
Як марш “Бонні Данді” співають солдати!
Годуйте нас, вчіть нас, як слід об’їжджайте,
Нам вершників дайте і простору дайте,
У лави! До бою! Хай пісня лунає!
Гей-гей! “Бонні Данді” самі заспіваєм!
Ми несли зброю в гори, аж тут каменепад,
То й що, як стежки катма? Не вернемось назад!
Продеремось, проліземо, на лихо ворогам –
Нам тільки б гори, без край простори, і впертися ногам!
Спасибі щиро, коли шлях нам обирати дав,
Та щоб ти скис, якщо ти нам поклажу кепсько склав!
Все ж деремось і ліземо, що більше треба нам?
Нам тільки б гори, без край простори, і впертися ногам!
Не маємо власних верблюдячих маршів,
Аби йти вперед веселіш.
Та кожна губа – справдешня труба
(Парам-пам – справдешня труба!)
Заграємо вірша незгірш!
Стоп! Зась! Щоб тебе! Хлясь!
Чутно із наших рядів!
Зі спини клумак скотився навзнак –
Агов, я поклажу згубив!
Нарешті зупинка – розправити спинку!
Загін наш хай передихне.
Пирх! Хух! Що це ти?!.. Тьху!
Хтось знову нав’ючив мене!
Ми діти табору, ось так,
І він навчив нас добре як
Ярмо терпіти і батіг,
Носити вершників своїх.
Ми йдемо валкою в похід,
Позаду нас розбитий слід
Веземо, тягнем і несем –
Війні потрібні всі і все.
І наші люди мовчазні,
Натомлені, не чують ніг,
Але вони не скажуть нам
Куди нас всіх веде війна.
Ми діти табору, ось так,
І він навчив нас добре як
Ярмо терпіти і батіг,
Носити вершників своїх.
У скронях наших мудрість, в колінах наших трем.
Уже довіку люди не злізуть з наших ший…
З дороги, велетні ж бо йдуть –
гармата йде у бій!
Герої відступають, коли гармата б’є,
Бо за життя занадто турбуються своє.
Тоді приходить черга вже нашій боротьбі…
З дороги – дюжина волів
Гармату тягне в бій!
Клеймо на плечі, розриваються струни,
Співають улани, гусари, драгуни,
Не хочу ні їсти, ні пити ні спати,
Як марш “Бонні Данді” співають солдати!
Годуйте нас, вчіть нас, як слід об’їжджайте,
Нам вершників дайте і простору дайте,
У лави! До бою! Хай пісня лунає!
Гей-гей! “Бонні Данді” самі заспіваєм!
Ми несли зброю в гори, аж тут каменепад,
То й що, як стежки катма? Не вернемось назад!
Продеремось, проліземо, на лихо ворогам –
Нам тільки б гори, без край простори, і впертися ногам!
Спасибі щиро, коли шлях нам обирати дав,
Та щоб ти скис, якщо ти нам поклажу кепсько склав!
Все ж деремось і ліземо, що більше треба нам?
Нам тільки б гори, без край простори, і впертися ногам!
Не маємо власних верблюдячих маршів,
Аби йти вперед веселіш.
Та кожна губа – справдешня труба
(Парам-пам – справдешня труба!)
Заграємо вірша незгірш!
Стоп! Зась! Щоб тебе! Хлясь!
Чутно із наших рядів!
Зі спини клумак скотився навзнак –
Агов, я поклажу згубив!
Нарешті зупинка – розправити спинку!
Загін наш хай передихне.
Пирх! Хух! Що це ти?!.. Тьху!
Хтось знову нав’ючив мене!
Ми діти табору, ось так,
І він навчив нас добре як
Ярмо терпіти і батіг,
Носити вершників своїх.
Ми йдемо валкою в похід,
Позаду нас розбитий слід
Веземо, тягнем і несем –
Війні потрібні всі і все.
І наші люди мовчазні,
Натомлені, не чують ніг,
Але вони не скажуть нам
Куди нас всіх веде війна.
Ми діти табору, ось так,
І він навчив нас добре як
Ярмо терпіти і батіг,
Носити вершників своїх.
We followed Alexander, and now we go with the army,
In the temples of our wisdom, in the knees of our three.
People will never get off our necks for ever ...
Out of the way, because the giants are coming -
the gun goes into battle!
The characters retreat when the cannon hits,
Because they worry too much about their lives.
Then it is our turn to fight…
There are a dozen oxen on the road
The gun pulls into battle!
Branding on the shoulders, tearing strings,
The Lancers, Hussars, Dragoons sing,
I do not want to eat, drink or sleep,
How the Bonnie Dundee March Soldiers Sing!
Feed us, teach us how to go,
Give us riders and give us space,
In the lava! Goodbye! Let the song be heard!
Gay-gay! We sing "Bonnie Dundee" ourselves!
We were carrying weapons into the mountains, right up to the rockfall,
So what, like the stitches of kathma? Let's not go back!
Let's break through, get over the evil enemies -
We would only have mountains, without the edge of space, and rest our feet!
Thank you very much for giving us the path to choose,
But to make you slop, if you put us badly folded!
Still, we fight and climb, what more do we need?
We would only have mountains, without the edge of space, and rest our feet!
We don’t have our own camel marches,
To go forward with more fun.
But every lip is a real pipe
(Param-pom is a real pipe!)
Let's play the poem better!
Stop! Here it is! To you! Shit!
Hear from our ranks!
From the back of the knuckles rolled downwards -
Hey, i'll lay lost!
Finally stop - straighten your back!
Our squad let it rest.
Pyrrhus! Huh! What are you?! .. Whoa!
Someone taught me again!
We are camp children,
And he taught us how
Yoke to endure and whip,
Wear your riders.
We go hiking,
Behind us a broken trail
We carry, pull and carry -
Wars need everything and everything.
And our people are silent,
Tired, can't hear their feet,
But they won't tell us
Where all the war is taking us.
We are camp children,
And he taught us how
Yoke to endure and whip,
Wear your riders.
In the temples of our wisdom, in the knees of our three.
People will never get off our necks for ever ...
Out of the way, because the giants are coming -
the gun goes into battle!
The characters retreat when the cannon hits,
Because they worry too much about their lives.
Then it is our turn to fight…
There are a dozen oxen on the road
The gun pulls into battle!
Branding on the shoulders, tearing strings,
The Lancers, Hussars, Dragoons sing,
I do not want to eat, drink or sleep,
How the Bonnie Dundee March Soldiers Sing!
Feed us, teach us how to go,
Give us riders and give us space,
In the lava! Goodbye! Let the song be heard!
Gay-gay! We sing "Bonnie Dundee" ourselves!
We were carrying weapons into the mountains, right up to the rockfall,
So what, like the stitches of kathma? Let's not go back!
Let's break through, get over the evil enemies -
We would only have mountains, without the edge of space, and rest our feet!
Thank you very much for giving us the path to choose,
But to make you slop, if you put us badly folded!
Still, we fight and climb, what more do we need?
We would only have mountains, without the edge of space, and rest our feet!
We don’t have our own camel marches,
To go forward with more fun.
But every lip is a real pipe
(Param-pom is a real pipe!)
Let's play the poem better!
Stop! Here it is! To you! Shit!
Hear from our ranks!
From the back of the knuckles rolled downwards -
Hey, i'll lay lost!
Finally stop - straighten your back!
Our squad let it rest.
Pyrrhus! Huh! What are you?! .. Whoa!
Someone taught me again!
We are camp children,
And he taught us how
Yoke to endure and whip,
Wear your riders.
We go hiking,
Behind us a broken trail
We carry, pull and carry -
Wars need everything and everything.
And our people are silent,
Tired, can't hear their feet,
But they won't tell us
Where all the war is taking us.
We are camp children,
And he taught us how
Yoke to endure and whip,
Wear your riders.