Текст песни Сергій Жадан - Міста будували з сонця і глини
Просмотров
50
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Сергій Жадан - Міста будували з сонця і глини, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
+ + +
Міста будували з сонця і глини,
замішували їх на вірі й надії.
Але приходить літо в холодні долини,
і на камінні гріються змії.
Змії заповзають в наші будинки,
змії сплять на ламких простирадлах,
обживають кишені й армійські ботинки,
лежать по коморах і сухих підвалах.
Від червня горить, не згасаючи, спека,
і змії вичікують під подушками,
ховаються в кухнях та бібліотеках,
звиваються за віршами та словниками.
І ми стоїмо під пекучим небом,
і не можемо зайти на власні подвір’я.
Наші міста загусають медом.
В наших вітальнях літає пір’я.
І прогріваються могильні плити,
і всі завмирають, ніби в давньому танці.
Але один хтось знає, що треба робити,
і якось зранку береться до праці.
Тримайся нас, наша любове,
лють цього літа – дзвінка і висока.
Доброго полювання тобі, змієлове,
твердої руки й гострого ока.
Кожен із нас тебе знає й кличе,
і доки діти бояться заснути,
доброї роботи тобі, чоловіче,
хай менше довкола буде отрути.
Знайди бодай якесь виправдання
цьому місту із тисячею криївок.
Хай повертаються після вигнання
вагітні жінки до своїх домівок.
Вулиці тонуть у сонячній млості,
літню зелень не перебороти.
Життя дається для любові і злості.
Кожному вистачить роботи.
Міста будували з сонця і глини,
замішували їх на вірі й надії.
Але приходить літо в холодні долини,
і на камінні гріються змії.
Змії заповзають в наші будинки,
змії сплять на ламких простирадлах,
обживають кишені й армійські ботинки,
лежать по коморах і сухих підвалах.
Від червня горить, не згасаючи, спека,
і змії вичікують під подушками,
ховаються в кухнях та бібліотеках,
звиваються за віршами та словниками.
І ми стоїмо під пекучим небом,
і не можемо зайти на власні подвір’я.
Наші міста загусають медом.
В наших вітальнях літає пір’я.
І прогріваються могильні плити,
і всі завмирають, ніби в давньому танці.
Але один хтось знає, що треба робити,
і якось зранку береться до праці.
Тримайся нас, наша любове,
лють цього літа – дзвінка і висока.
Доброго полювання тобі, змієлове,
твердої руки й гострого ока.
Кожен із нас тебе знає й кличе,
і доки діти бояться заснути,
доброї роботи тобі, чоловіче,
хай менше довкола буде отрути.
Знайди бодай якесь виправдання
цьому місту із тисячею криївок.
Хай повертаються після вигнання
вагітні жінки до своїх домівок.
Вулиці тонуть у сонячній млості,
літню зелень не перебороти.
Життя дається для любові і злості.
Кожному вистачить роботи.
+ + +
Cities were built of sun and clay,
kneaded them on faith and hope.
But summer comes in the cold valleys,
and snakes bask in the fireplace.
Snakes crawl into our homes,
snakes sleep on fragile sheets,
inhabit pockets and army boots,
lie in barns and dry cellars.
From June burns, not extinguishing, heat,
and snakes wait under the pillows,
hiding in kitchens and libraries,
writhe in poems and dictionaries.
And we stand under a scorching sky,
and we can't go into our own backyards.
Our cities are thickened with honey.
Feathers fly in our living rooms.
And the tombstones are warmed,
and all freeze, as if in an ancient dance.
But one person knows what to do,
and one morning he goes to work.
Hold on to us, our love,
the fury of this summer is ringing and high.
Good hunting to you, snake,
firm hand and sharp eye.
Each of us knows you and calls you,
and while the children are afraid to fall asleep,
good work to you, man,
let there be less poison around.
Find at least some excuse
this city with a thousand hiding places.
Let them return after exile
pregnant women to their homes.
The streets are drowning in the sun,
summer greens can not be overcome.
Life is given for love and anger.
Everyone will have enough work.
Cities were built of sun and clay,
kneaded them on faith and hope.
But summer comes in the cold valleys,
and snakes bask in the fireplace.
Snakes crawl into our homes,
snakes sleep on fragile sheets,
inhabit pockets and army boots,
lie in barns and dry cellars.
From June burns, not extinguishing, heat,
and snakes wait under the pillows,
hiding in kitchens and libraries,
writhe in poems and dictionaries.
And we stand under a scorching sky,
and we can't go into our own backyards.
Our cities are thickened with honey.
Feathers fly in our living rooms.
And the tombstones are warmed,
and all freeze, as if in an ancient dance.
But one person knows what to do,
and one morning he goes to work.
Hold on to us, our love,
the fury of this summer is ringing and high.
Good hunting to you, snake,
firm hand and sharp eye.
Each of us knows you and calls you,
and while the children are afraid to fall asleep,
good work to you, man,
let there be less poison around.
Find at least some excuse
this city with a thousand hiding places.
Let them return after exile
pregnant women to their homes.
The streets are drowning in the sun,
summer greens can not be overcome.
Life is given for love and anger.
Everyone will have enough work.