Текст песни С.Жадан - Коли вона повернулась ...
Просмотров
11
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни С.Жадан - Коли вона повернулась ..., а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
Коли вона повернулась, ближче вже до зими,
всі свої літні речі вимінявши на квиток,
в теплих її кишенях ховались портові дими,
а кров мала колір висушених
трояндових пелюсток.
І я гортав її книги в перці, кориці й вині,
і слухав собі неуважно, як вона залива,
і як виростають у темряві, зріючи на глибині,
чорний камінь вугілля,
зелена рослина трава.
І сонце повільно скочувалось під тиском своєї ваги,
і вона розсипала борошно, мов дзвінкий порошок,
і чекала кожного вечора коли вже підуть сніги,
але сніг, на відміну від неї,
так тоді й не пішов.
всі свої літні речі вимінявши на квиток,
в теплих її кишенях ховались портові дими,
а кров мала колір висушених
трояндових пелюсток.
І я гортав її книги в перці, кориці й вині,
і слухав собі неуважно, як вона залива,
і як виростають у темряві, зріючи на глибині,
чорний камінь вугілля,
зелена рослина трава.
І сонце повільно скочувалось під тиском своєї ваги,
і вона розсипала борошно, мов дзвінкий порошок,
і чекала кожного вечора коли вже підуть сніги,
але сніг, на відміну від неї,
так тоді й не пішов.
Когда она вернулась, ближе к зиме,
Все ваши летние вещи, переходя на билет,
В его теплых карманах спрятали порт, курит,
И кровь имел цвет высушенного
лепестки роз.
И я перевернул ее книги в перцем, корице и вине,
и слушала себя невнимательным
и когда они растут в темноте, созревая на глубине,
Черный угольный камень,
Зеленая трава.
И солнце медленно катилось под давлением его веса,
И она разбросала муку, как звонящий порошок,
и ждал каждый вечер, когда снег уже ушел,
Но снег, в отличие от нее,
Итак, он не пошел.
Все ваши летние вещи, переходя на билет,
В его теплых карманах спрятали порт, курит,
И кровь имел цвет высушенного
лепестки роз.
И я перевернул ее книги в перцем, корице и вине,
и слушала себя невнимательным
и когда они растут в темноте, созревая на глубине,
Черный угольный камень,
Зеленая трава.
И солнце медленно катилось под давлением его веса,
И она разбросала муку, как звонящий порошок,
и ждал каждый вечер, когда снег уже ушел,
Но снег, в отличие от нее,
Итак, он не пошел.