Текст песни Ролікс - Погане відчуття
Просмотров
21
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Ролікс - Погане відчуття, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
Погане відчуття немов жура одразу не мине, на жаль, не зникне
І зовсім не нова сумна історія триватиме, доки ніхто не звикне
До пустоти і днів мовчання, а в решті до марних пошуків нового,
Між тим досі лишилося бажання торкнутись неї раптом, випадково.
І зловить погляд знайомі вікна, і відстань бачу наче невелика,
А все ж таки стає чомусь так прикро, що це тепер лише єдина втіха.
І знов гадаєш – так має бути, і не наважишся ніяк збагнути,
Що до кінця майже добігла казка, а втрачене не повернути.
В мене погане відчуття, іншого шляху в нас нема.
Чому ти питаєш мене про це та й навіщо…
І не чіпляйся за слова, вже коловоротом голова.
Ти не втримаєш більше те, чого втримати не змогла.
Не змогла втримати більше
І не вийшло збрехати ліпше
Та все рівно не стане гірше
Частково пам’ять про це я знищив.
Набридло шукати кращих змін, тож вихід один, вітаю твій почин
Сміливий крок здолає втрати, ти маєш знати, що в них тепер ніхто не винен.
Розірве навпіл що є сили жаль, по крихтам не зібрать єдине ціле
Не перетнеться більше моя паралель з твоєю, а кривда полум’я згасила.
В мене погане відчуття, іншого шляху в нас нема.
Чому ти питаєш мене про це та й навіщо?…
І не чіпляйся за слова, вже коловоротом голова.
Ти не втримаєш більше те, чого втримати не змогла.
І зовсім не нова сумна історія триватиме, доки ніхто не звикне
До пустоти і днів мовчання, а в решті до марних пошуків нового,
Між тим досі лишилося бажання торкнутись неї раптом, випадково.
І зловить погляд знайомі вікна, і відстань бачу наче невелика,
А все ж таки стає чомусь так прикро, що це тепер лише єдина втіха.
І знов гадаєш – так має бути, і не наважишся ніяк збагнути,
Що до кінця майже добігла казка, а втрачене не повернути.
В мене погане відчуття, іншого шляху в нас нема.
Чому ти питаєш мене про це та й навіщо…
І не чіпляйся за слова, вже коловоротом голова.
Ти не втримаєш більше те, чого втримати не змогла.
Не змогла втримати більше
І не вийшло збрехати ліпше
Та все рівно не стане гірше
Частково пам’ять про це я знищив.
Набридло шукати кращих змін, тож вихід один, вітаю твій почин
Сміливий крок здолає втрати, ти маєш знати, що в них тепер ніхто не винен.
Розірве навпіл що є сили жаль, по крихтам не зібрать єдине ціле
Не перетнеться більше моя паралель з твоєю, а кривда полум’я згасила.
В мене погане відчуття, іншого шляху в нас нема.
Чому ти питаєш мене про це та й навіщо?…
І не чіпляйся за слова, вже коловоротом голова.
Ти не втримаєш більше те, чого втримати не змогла.
Плохое ощущение словно печаль сразу не пройдет, к сожалению, не исчезнет
И совсем не нова печальная история будет продолжаться, пока никто не привыкнет
К пустоты и дней молчания, а в остальных к бесплодных поисков нового,
Между тем до сих пор осталось желание коснуться нее вдруг, случайно.
И поймает взгляд знакомые окна, и расстояние вижу как небольшая,
А все же становится почему-то так обидно, что это теперь только одно утешение.
И снова думаешь - так должно быть, и не решишься никак понять,
Что к концу почти добежала сказка, а потерянное не вернуть.
У меня плохое чувство, другого пути у нас нет.
Почему ты спрашиваешь меня об этом и зачем ...
И не приставай слов, уже круговоротом голова.
Ты не удержишь больше того, чего удержать не смогла.
Не смогла удержать больше
И не получилось соврать лучше
И все равно не станет хуже
Частично память об этом я уничтожил.
Надоело искать лучших изменений, поэтому выход один, поздравляю твой почин
Смелый шаг преодолеет потери, ты должен знать, что у них теперь никто не виноват.
Разорвет пополам изо всех сил сожалению, по йоту не собр единое целое
НЕ пересечется больше моя параллель с твоей, а несправедливость пламя потушила.
У меня плохое чувство, другого пути у нас нет.
Почему ты спрашиваешь меня об этом и зачем? ...
И не приставай слов, уже круговоротом голова.
Ты не удержишь больше того, чего удержать не смогла.
И совсем не нова печальная история будет продолжаться, пока никто не привыкнет
К пустоты и дней молчания, а в остальных к бесплодных поисков нового,
Между тем до сих пор осталось желание коснуться нее вдруг, случайно.
И поймает взгляд знакомые окна, и расстояние вижу как небольшая,
А все же становится почему-то так обидно, что это теперь только одно утешение.
И снова думаешь - так должно быть, и не решишься никак понять,
Что к концу почти добежала сказка, а потерянное не вернуть.
У меня плохое чувство, другого пути у нас нет.
Почему ты спрашиваешь меня об этом и зачем ...
И не приставай слов, уже круговоротом голова.
Ты не удержишь больше того, чего удержать не смогла.
Не смогла удержать больше
И не получилось соврать лучше
И все равно не станет хуже
Частично память об этом я уничтожил.
Надоело искать лучших изменений, поэтому выход один, поздравляю твой почин
Смелый шаг преодолеет потери, ты должен знать, что у них теперь никто не виноват.
Разорвет пополам изо всех сил сожалению, по йоту не собр единое целое
НЕ пересечется больше моя параллель с твоей, а несправедливость пламя потушила.
У меня плохое чувство, другого пути у нас нет.
Почему ты спрашиваешь меня об этом и зачем? ...
И не приставай слов, уже круговоротом голова.
Ты не удержишь больше того, чего удержать не смогла.