Текст песни Підфігурка - Меланхолія

" Меланхолія "

Віск тріскав на пальцях, мов лід під ногами,
меланхолія буднів рутинно тягнула на дно.
На екваторі осені за́вжди болить до нестями
недоказане «Так», недочуте «Не йди» крізь вікно.

А хмари, як завше, над містом згортались в петлю,
птахи відлітали і не повертались більше.
І коли в голові лунає холодний блюз,
уламки свідомості за́вжди болять ще гірше.

Хтось хукав на скло і малював серця,
хтось заливав у горлянку пекучий нектар,
а осені варто кинути лиш камінця,
щоб почати війну. Щоб кожен відчув її жар!

І спілкуючись з будь-ким, навіть з далекий країн,
у мережі́ менше болить ні на грам,
бо кожного разу, як гасне комп’ютерний скрін,
ти залишаєшся… ти залишаєшся
сам

_____________________________________________
[justforyoursoul|© Підфігурка…]