Текст песни Олександр Задорожний - Очерет мені був за колиску
Просмотров
72
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Олександр Задорожний - Очерет мені був за колиску, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
Очерет мені був за колиску
В болотах я родився і зріс.
Я люблю свою хату поліську...
Я люблю свій зажурений ліс...
Там, де річенька тихенько ллється –
Там, де очерет шумить...-
Там полісся у чари кується,
Невеличке село там лежить.
Недалеко, ген, попід річку,
Там, де вже кінчається ліс.
Видно хату мою невеличку,-
Там то я народився і зріс!
І до того люблю я Полісся,
Тії села, природу, людей...
Бо ми всі тут разом ізжилися,
Ми є діте одних матерей! (2)
Ми потрапимо жити без пана
І без німця, і москаля...
Розірвемо тяжкі ми кайдани,
Вражой кров'ю зроситься земля.
Бо єдина у нас є лиш мати,
Україна є тільки одна!
І ми мусимо разом з'єднатись,
Бо вже досить неволі й ярма...
Надокучила клята неволя,
Гнів московський проклятий,
Нам усім потрібная воля,
І за волю ідемо ми в бій.
Всім нам досі терпіти тирана,
На поліссі зродилось УПА!
Поліщук закликав до повстання,
Україна сказала ПОРА!
Будем крісом кресати і словом,
Хто заб'є в нашу землю свій зуб,
Щоб над Києвом, Холмом і Лювовом.
Заяснів жовто-синій тризуб!
Очерет мені був за колиску,
А за лавкою спав мені кріс.
Я лишив свою хату поліську, |
І пішов до повстанців у ліс. | (2)
Очерет мені був за колиску.
В болотах я родився і зріс.
Я люблю свою хату поліську... |
Я люблю свій зажурений ліс... | (2)
В болотах я родився і зріс.
Я люблю свою хату поліську...
Я люблю свій зажурений ліс...
Там, де річенька тихенько ллється –
Там, де очерет шумить...-
Там полісся у чари кується,
Невеличке село там лежить.
Недалеко, ген, попід річку,
Там, де вже кінчається ліс.
Видно хату мою невеличку,-
Там то я народився і зріс!
І до того люблю я Полісся,
Тії села, природу, людей...
Бо ми всі тут разом ізжилися,
Ми є діте одних матерей! (2)
Ми потрапимо жити без пана
І без німця, і москаля...
Розірвемо тяжкі ми кайдани,
Вражой кров'ю зроситься земля.
Бо єдина у нас є лиш мати,
Україна є тільки одна!
І ми мусимо разом з'єднатись,
Бо вже досить неволі й ярма...
Надокучила клята неволя,
Гнів московський проклятий,
Нам усім потрібная воля,
І за волю ідемо ми в бій.
Всім нам досі терпіти тирана,
На поліссі зродилось УПА!
Поліщук закликав до повстання,
Україна сказала ПОРА!
Будем крісом кресати і словом,
Хто заб'є в нашу землю свій зуб,
Щоб над Києвом, Холмом і Лювовом.
Заяснів жовто-синій тризуб!
Очерет мені був за колиску,
А за лавкою спав мені кріс.
Я лишив свою хату поліську, |
І пішов до повстанців у ліс. | (2)
Очерет мені був за колиску.
В болотах я родився і зріс.
Я люблю свою хату поліську... |
Я люблю свій зажурений ліс... | (2)
Камыш мне был колыбелью
В болотах я родился и вырос.
Я люблю свой дом полесскую ...
Я люблю свой грустный лес ...
Там, где реченька тихонько льется -
Там, где камыш шумит ...-
Там полесье в волшебство куется,
Небольшое село там лежит.
Недалеко ген, под реку,
Там, где уже кончается лес.
Видно дом мой небольшой, -
Там я родился и вырос!
И к тому люблю я Полесья,
Тии села, природу, людей ...
Ибо все здесь вместе изжилися,
Мы млад одних матерей! (2)
Мы попадем жить без господина
И без немца, и москаля ...
Разорвем тяжелые мы кандалы,
Вражой кровью зроситься земля.
Потому единственная у нас есть только мать,
Украина является только одна!
И мы должны вместе соединиться,
Уже достаточно неволе и ига ...
Надоела проклятая неволя,
Гнев московский проклятый,
Нам всем потрибная воля,
И за свободу идем мы в бой.
Всем нам еще терпеть тирана,
На Полесье родилось УПА!
Полищук призвал к восстанию,
Украина сказала ПОРА!
Будем крисом высекать и словом,
Кто забьет в нашу землю свой зуб,
Чтобы над Киевом, Холмом и Лювовь.
Засветился желто-синий трезубец!
Камыш мне был колыбелью,
А за лавкой пришел мне крис.
Я оставил свой дом полесскую, |
И пошел к повстанцам в лес. | (2)
Камыш мне был колыбелью.
В болотах я родился и вырос.
Я люблю свой дом полесскую ... |
Я люблю свой грустный лес ... | (2)
В болотах я родился и вырос.
Я люблю свой дом полесскую ...
Я люблю свой грустный лес ...
Там, где реченька тихонько льется -
Там, где камыш шумит ...-
Там полесье в волшебство куется,
Небольшое село там лежит.
Недалеко ген, под реку,
Там, где уже кончается лес.
Видно дом мой небольшой, -
Там я родился и вырос!
И к тому люблю я Полесья,
Тии села, природу, людей ...
Ибо все здесь вместе изжилися,
Мы млад одних матерей! (2)
Мы попадем жить без господина
И без немца, и москаля ...
Разорвем тяжелые мы кандалы,
Вражой кровью зроситься земля.
Потому единственная у нас есть только мать,
Украина является только одна!
И мы должны вместе соединиться,
Уже достаточно неволе и ига ...
Надоела проклятая неволя,
Гнев московский проклятый,
Нам всем потрибная воля,
И за свободу идем мы в бой.
Всем нам еще терпеть тирана,
На Полесье родилось УПА!
Полищук призвал к восстанию,
Украина сказала ПОРА!
Будем крисом высекать и словом,
Кто забьет в нашу землю свой зуб,
Чтобы над Киевом, Холмом и Лювовь.
Засветился желто-синий трезубец!
Камыш мне был колыбелью,
А за лавкой пришел мне крис.
Я оставил свой дом полесскую, |
И пошел к повстанцам в лес. | (2)
Камыш мне был колыбелью.
В болотах я родился и вырос.
Я люблю свой дом полесскую ... |
Я люблю свой грустный лес ... | (2)