Текст песни Мертвий Півень - Calling Dem
Просмотров
146
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Мертвий Півень - Calling Dem, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
У квітні сімдесят восьмого
я лежав на підлозі в одному з гуртожитків Львова,
майже непритомний від випитого
і вісімнадцятилітній.
Наді мною щось відбувалося, мої старші
друзяки приймали гостей, пили чай
з вином, варнякали про мистецтво.
Мою голову крутило в центрифузі.
Здається, то було нещасливе кохання
і проблеми з курсовою в тому числі.
Крізь туман в очах
я побачив патлаті обриси Дема і провалився
у ще глибшу безодню: неможливо! Delirium
tremens: Дем у моїй кімнаті!
Я вже не знаю, добре це чи погано,
але у вісімнадцять років ми все ще потребуємо
культів, ікон, чи швидше ідолів.
Дем був художником альтернативи.
Дем був гіповий, сюровий, джинсовий,
асоціальний, універсальний.
Менти в’язали його замалим не щодня.
Його картинки купували західні сноби.
Як усі фанатики, я готовий був мити
його подірявлені стопи.
Він був святий мого культу, you know what I mean.
У жовтні дві тисячі другого
(нічого ж собі, чверть віку як вітром здуло!)
його не пустили на мій вечір.
Кажуть, він був майже непритомний
від випитого і не надавався. Тим більше,
для такого альтернативного зібрання.
Усе, що лишилося того разу від нього –
якась така літографія
завбільшки з поштову марку, для мене.
Я навіть не знаю, що з нею робити.
Якось дивно вішати поштову марку на стіну.
Але я не про те –
я про вічне розминання. Стільки облич
засмоктало у недосяжні відстійники!
Вони вже навіть не кричать звідти,
вже навіть не кричать.
І стільки всього не сталося, що більше
й не станеться.
А з іншого боку –
який роман ми удвох написали, самі
не відаючи! Яка нев***енна епічність
на цілих чверть віку! Дем! Ти чуєш?!
Дем!
Це я до тебе кричу зі свого відстійника.
я лежав на підлозі в одному з гуртожитків Львова,
майже непритомний від випитого
і вісімнадцятилітній.
Наді мною щось відбувалося, мої старші
друзяки приймали гостей, пили чай
з вином, варнякали про мистецтво.
Мою голову крутило в центрифузі.
Здається, то було нещасливе кохання
і проблеми з курсовою в тому числі.
Крізь туман в очах
я побачив патлаті обриси Дема і провалився
у ще глибшу безодню: неможливо! Delirium
tremens: Дем у моїй кімнаті!
Я вже не знаю, добре це чи погано,
але у вісімнадцять років ми все ще потребуємо
культів, ікон, чи швидше ідолів.
Дем був художником альтернативи.
Дем був гіповий, сюровий, джинсовий,
асоціальний, універсальний.
Менти в’язали його замалим не щодня.
Його картинки купували західні сноби.
Як усі фанатики, я готовий був мити
його подірявлені стопи.
Він був святий мого культу, you know what I mean.
У жовтні дві тисячі другого
(нічого ж собі, чверть віку як вітром здуло!)
його не пустили на мій вечір.
Кажуть, він був майже непритомний
від випитого і не надавався. Тим більше,
для такого альтернативного зібрання.
Усе, що лишилося того разу від нього –
якась така літографія
завбільшки з поштову марку, для мене.
Я навіть не знаю, що з нею робити.
Якось дивно вішати поштову марку на стіну.
Але я не про те –
я про вічне розминання. Стільки облич
засмоктало у недосяжні відстійники!
Вони вже навіть не кричать звідти,
вже навіть не кричать.
І стільки всього не сталося, що більше
й не станеться.
А з іншого боку –
який роман ми удвох написали, самі
не відаючи! Яка нев***енна епічність
на цілих чверть віку! Дем! Ти чуєш?!
Дем!
Це я до тебе кричу зі свого відстійника.
In April, seventy-eighth
I lay on the floor in one of Lviv's dormitories,
almost unconscious from drunk
and eighteen years old.
Nothing happened to me, my elders
friends took guests, drank tea
with wine, made up of art.
My head was twisted in a centrifuge.
It seems that it was an unlucky love
and problems with coursework including.
Through the fog in the eyes
I saw the patli outline of Dema and failed
In an even deeper abyss: it is impossible! Delirium
tremens: Dem in my room!
I do not know whether it's good or bad.
but at eighteen we still need
cults, icons, or idols more quickly.
Dem was an alternative artist.
Dam was a hip, surou, jeans,
social, universal.
Men's knitting was not enough for him every day.
His pictures were bought by western snobs.
Like all the fanatics, I was ready to wash
his footsteps.
He was a saint of my cult, you know what I mean.
In October, two thousand and two
(nothing to you, a quarter of an age as the wind blown away!)
He was not allowed to my evening.
They say he was almost unconscious
from drunk and not given. Moreover,
for such an alternative gathering.
Everything that was left of that time from him -
some such lithography
the size of the postage stamp, for me.
I do not even know what to do with it.
It's somehow strange to hang the postage stamp on the wall.
But I'm not about that -
I am about perpetual mess. So many faces
Sucked into unattainable tanks!
They do not even scream from there,
do not even scream.
And so much has not happened that much more
and it will not happen.
And on the other hand -
what novel we wrote together, ourselves
not knowing Which is not an epic
for a quarter of a century! Dam! You can hear?!
Dam!
I'm shouting from you from my tank.
I lay on the floor in one of Lviv's dormitories,
almost unconscious from drunk
and eighteen years old.
Nothing happened to me, my elders
friends took guests, drank tea
with wine, made up of art.
My head was twisted in a centrifuge.
It seems that it was an unlucky love
and problems with coursework including.
Through the fog in the eyes
I saw the patli outline of Dema and failed
In an even deeper abyss: it is impossible! Delirium
tremens: Dem in my room!
I do not know whether it's good or bad.
but at eighteen we still need
cults, icons, or idols more quickly.
Dem was an alternative artist.
Dam was a hip, surou, jeans,
social, universal.
Men's knitting was not enough for him every day.
His pictures were bought by western snobs.
Like all the fanatics, I was ready to wash
his footsteps.
He was a saint of my cult, you know what I mean.
In October, two thousand and two
(nothing to you, a quarter of an age as the wind blown away!)
He was not allowed to my evening.
They say he was almost unconscious
from drunk and not given. Moreover,
for such an alternative gathering.
Everything that was left of that time from him -
some such lithography
the size of the postage stamp, for me.
I do not even know what to do with it.
It's somehow strange to hang the postage stamp on the wall.
But I'm not about that -
I am about perpetual mess. So many faces
Sucked into unattainable tanks!
They do not even scream from there,
do not even scream.
And so much has not happened that much more
and it will not happen.
And on the other hand -
what novel we wrote together, ourselves
not knowing Which is not an epic
for a quarter of a century! Dam! You can hear?!
Dam!
I'm shouting from you from my tank.