Текст песни Льоша Естет та МС Майк - Лірик
Просмотров
14
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Льоша Естет та МС Майк - Лірик, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
З ручкою в руці. Рими на листі.
Ці миті митців написані на листі.
Нас три МС, три душі. Придушен голос.
Два різних полюси, як полосаті полоси.
І досить вже восени дущу.
Коли темніє за вікном, вірші пишу.
Всі за одного - один за всіх,
Але, нажаль, бажання не зриваються з кущів.
У дущі дощить. Тому закрит плащем.
Хтось колись щось мав. Зараз розбито в щент.
Минуле минає. Біль настає пізніше.
Люди грішні. Грішні і пишуть вірші.
На вічність зчепити очі й залишити все.
Лишити сльози. Праноя зростає лише.
Залишитись німим. Зовсім таким.
Утікти, розійтись на два шляхи
Поки бачу тисячу диких пащ за вікном.
Поки є кому писати, буду ліриком.
З нами світ проходить по дотичній.
Вірю у вічні вірші.
Друже, нічого не змінилось. Все як раніше.
Пишемо вірші, тусуємось на криші.
У кожного свої пакети, паркетні піруети,
Свої пріорітети.
У когось важкий зліт. У кого круте піке до низу.
Та щось таке. Ні, не під натиском пролити.
Мої думки у сити. Той за прилавком тулить всім фаст-фуд,
А та стирає пилюку із полиці.
Воу. Навіщо тобі ВУЗ, якщо у робі продавця ти вгруз.
Так, ось вам карта. Пакет не треба.
А бейджик тобі личить. Запакуй в пакет цього багета.
У цій країні, де перспектива злита у корито.
Кар'єрний зріст. Так-так. Закатай губу, кобіта.
Гадаєш? Мені не прикро, коли дивлюся дико.
А то ж бо гарні плани малювали, успішним своє життя вважали.
Ці миті митців написані на листі.
Нас три МС, три душі. Придушен голос.
Два різних полюси, як полосаті полоси.
І досить вже восени дущу.
Коли темніє за вікном, вірші пишу.
Всі за одного - один за всіх,
Але, нажаль, бажання не зриваються з кущів.
У дущі дощить. Тому закрит плащем.
Хтось колись щось мав. Зараз розбито в щент.
Минуле минає. Біль настає пізніше.
Люди грішні. Грішні і пишуть вірші.
На вічність зчепити очі й залишити все.
Лишити сльози. Праноя зростає лише.
Залишитись німим. Зовсім таким.
Утікти, розійтись на два шляхи
Поки бачу тисячу диких пащ за вікном.
Поки є кому писати, буду ліриком.
З нами світ проходить по дотичній.
Вірю у вічні вірші.
Друже, нічого не змінилось. Все як раніше.
Пишемо вірші, тусуємось на криші.
У кожного свої пакети, паркетні піруети,
Свої пріорітети.
У когось важкий зліт. У кого круте піке до низу.
Та щось таке. Ні, не під натиском пролити.
Мої думки у сити. Той за прилавком тулить всім фаст-фуд,
А та стирає пилюку із полиці.
Воу. Навіщо тобі ВУЗ, якщо у робі продавця ти вгруз.
Так, ось вам карта. Пакет не треба.
А бейджик тобі личить. Запакуй в пакет цього багета.
У цій країні, де перспектива злита у корито.
Кар'єрний зріст. Так-так. Закатай губу, кобіта.
Гадаєш? Мені не прикро, коли дивлюся дико.
А то ж бо гарні плани малювали, успішним своє життя вважали.
С ручкой в руке. Рифмы на листьях.
Эти мгновения художников написаны на листе.
Нас три МС, три души. Подавлены голос.
Два разных полюса, как полосатые полосы.
И хватит уже осенью дущу.
Когда темнеет за окном, стихи пишу.
Все за одного - один за всех,
Но, к сожалению, желания не срываются из кустов.
В дущи дожди. Поэтому закрытые плащом.
Кто-то когда-то что-то должен. Сейчас разбиты в щент.
Прошлое уходит. Боль наступает позже.
Люди грешны. Грешные и пишут стихи.
На вечность сцепить глаза и оставить все.
Оставить слезы. Праной растет только.
Остаться немым. Совсем таким.
Бежать, разойтись на два пути
Пока вижу тысячу диких пастей за окном.
Пока есть кому писать, буду лириком.
С нами мир проходит по касательной.
Верю в вечные стихи.
Друг, ничего не изменилось. Все как раньше.
Пишем стихи, тусуемся на крыше.
У каждого свои пакеты, паркетные пируэты,
Свои приоритеты.
У кого-то тяжелый взлет. У кого крутое пике вниз.
Но что-то такое. Нет, не под натиском пролить.
Мои мысли в сити. Тот за прилавком прижимает всем фаст-фуд,
А и стирает пыль с полки.
ВОУ. Зачем тебе ВУЗ, если в робе продавца ты увяз.
Так, вот вам карта. Пакет не надо.
А бейджик тебе подходит. Упакуйте в пакет этого багета.
В этой стране, где перспектива слита в корыто.
Карьерный рост. Да да. Закатай губу, кобита.
Думаешь? Мне обидно, когда смотрю дико.
А то ведь хорошие планы рисовали, успешным свою жизнь считали.
Эти мгновения художников написаны на листе.
Нас три МС, три души. Подавлены голос.
Два разных полюса, как полосатые полосы.
И хватит уже осенью дущу.
Когда темнеет за окном, стихи пишу.
Все за одного - один за всех,
Но, к сожалению, желания не срываются из кустов.
В дущи дожди. Поэтому закрытые плащом.
Кто-то когда-то что-то должен. Сейчас разбиты в щент.
Прошлое уходит. Боль наступает позже.
Люди грешны. Грешные и пишут стихи.
На вечность сцепить глаза и оставить все.
Оставить слезы. Праной растет только.
Остаться немым. Совсем таким.
Бежать, разойтись на два пути
Пока вижу тысячу диких пастей за окном.
Пока есть кому писать, буду лириком.
С нами мир проходит по касательной.
Верю в вечные стихи.
Друг, ничего не изменилось. Все как раньше.
Пишем стихи, тусуемся на крыше.
У каждого свои пакеты, паркетные пируэты,
Свои приоритеты.
У кого-то тяжелый взлет. У кого крутое пике вниз.
Но что-то такое. Нет, не под натиском пролить.
Мои мысли в сити. Тот за прилавком прижимает всем фаст-фуд,
А и стирает пыль с полки.
ВОУ. Зачем тебе ВУЗ, если в робе продавца ты увяз.
Так, вот вам карта. Пакет не надо.
А бейджик тебе подходит. Упакуйте в пакет этого багета.
В этой стране, где перспектива слита в корыто.
Карьерный рост. Да да. Закатай губу, кобита.
Думаешь? Мне обидно, когда смотрю дико.
А то ведь хорошие планы рисовали, успешным свою жизнь считали.