Текст песни Кому Вниз - Майстер з міста Hameln
Просмотров
29
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Кому Вниз - Майстер з міста Hameln, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
Сходив день за росою,
Зводив наново світ.
З-за далекого обрію
Мандрував сивий дід.
Дід був справний музика.
Мав дід тисячу літ.
З-за безхмарного обрію
Мандрував дід на схід.
Сіяв сон,
Наче білий льон,
Старий Гамельн.
Білий льон,
Рясно кровію
Помережаний.
Співав півень совою.
Танцював мертвий щур.
Над блакитною церквою
Панував жовтий мур.
Віє сміх,
Засинає гріх,
Сивий майстре, грай!
Звесели
Грою власною
Дивний наш край.
Повні чекання
На твою гру,
Наче то божий глас.
На таку справу,
Пане-музико,
Деякий є ще час.
І коли крізь могили,
Крізь репнуті бані
Ти підійдеш до міста, тобі браму
Відімкне Чорна пані.
Сіяв сон,
Наче білий льон,
Старий Гамельн.
Білий льон,
Рясно кровію
Помережаний.
Повні чекання
На твою гру,
Наче то божий глас.
На таку справу,
Пане-музико,
Деякий є ще час.
Стояла пані з косою.
У пані очі як сніг.
З-за примарного обрію
Дибав дід, та не встиг...
Стояла пані...
Андрій Середа
Пояснення
Тут просто. Є давня німецька казка. Стільки було щурів у місті, що місто загиналося. Вони покликали на допомогу сопілкаря. Існує продовження цієї казки, але воно не кругом зустрічається. У Франціє є невеличке містечко, де люди вважають себе нащадками дітей міста Гамельна. Сопілкар, що врятував місто, був чимось ображений. І він грою на сопілці вивів із міста усіх дітей. Але про це тут не йдеться. Тут просто подумати про те, хто для нас в Україні є втіленням щурів. Це таке бажання закликати сопілкаря.
Білий льон, рясно кровію помережаний. Наші сорочки вишиті кров'ю.
Блакить - це небо. У практиці малювання ікон небо пишеться лише золотою фарбою. Але все одно церква - небесна. Жовтий мур - це з одного боку сонячний мур, а з іншого - це колір божевілля. Жовто-блакитний прапор - це поєднання святості.
Ти підійдеш до міста, тобі браму відімкне чорна пані. Тут трішечки трагіки. А може і не трагіки. Хто його мав би зустріти, якщо його запрошують?
Дибав дід, та не встиг. Стояла пані. Тут менше оптимізму, бо ми всеж-таки не пацани і розуміємо, що на все є свій час. Не можна постійно дибати і всюди встигати. Так само і в „Мамаї" повісився дід. Це не тому, що людина покинула всі надії. Це просто пересторога. Якщо те, що ти маєш зробити сьогодні - не зробиш, назавтра ти можеш і не встигнути.
Іншим разом про цю ж пісню:
Майстер з міста Hameln - пісня є спробою відшукати Провідника, що врятує Україну від щурів.
Існує стара німецька казка про те, як хлопчик-сопілкар вивів з міста щурів, врятувавши його жителів від загибелі. Сопілкареві належним чином не віддячили й він грою на сопілці вивів з міста всіх дітей. По сьогодні існує місто, жителі якого вважають себе нащадками дітей з міста Гамельна.
Бiлий льон, Рясно кровiю Помережаний - Вишиванка, на якій відбились визвольні дії Музики.
Над блакитною церквою Панував жовтий мур - Гра кольорів. Блакить - символ свободи, жовтий - колір божевілля.
З-за примарного обрiю Дибав дiд, та не встиг... - На кожну справу виділений певний час. Людина не може вічно дибати й повсякчас встигати. Так чи інакше її зустріне смерть.
Зводив наново світ.
З-за далекого обрію
Мандрував сивий дід.
Дід був справний музика.
Мав дід тисячу літ.
З-за безхмарного обрію
Мандрував дід на схід.
Сіяв сон,
Наче білий льон,
Старий Гамельн.
Білий льон,
Рясно кровію
Помережаний.
Співав півень совою.
Танцював мертвий щур.
Над блакитною церквою
Панував жовтий мур.
Віє сміх,
Засинає гріх,
Сивий майстре, грай!
Звесели
Грою власною
Дивний наш край.
Повні чекання
На твою гру,
Наче то божий глас.
На таку справу,
Пане-музико,
Деякий є ще час.
І коли крізь могили,
Крізь репнуті бані
Ти підійдеш до міста, тобі браму
Відімкне Чорна пані.
Сіяв сон,
Наче білий льон,
Старий Гамельн.
Білий льон,
Рясно кровію
Помережаний.
Повні чекання
На твою гру,
Наче то божий глас.
На таку справу,
Пане-музико,
Деякий є ще час.
Стояла пані з косою.
У пані очі як сніг.
З-за примарного обрію
Дибав дід, та не встиг...
Стояла пані...
Андрій Середа
Пояснення
Тут просто. Є давня німецька казка. Стільки було щурів у місті, що місто загиналося. Вони покликали на допомогу сопілкаря. Існує продовження цієї казки, але воно не кругом зустрічається. У Франціє є невеличке містечко, де люди вважають себе нащадками дітей міста Гамельна. Сопілкар, що врятував місто, був чимось ображений. І він грою на сопілці вивів із міста усіх дітей. Але про це тут не йдеться. Тут просто подумати про те, хто для нас в Україні є втіленням щурів. Це таке бажання закликати сопілкаря.
Білий льон, рясно кровію помережаний. Наші сорочки вишиті кров'ю.
Блакить - це небо. У практиці малювання ікон небо пишеться лише золотою фарбою. Але все одно церква - небесна. Жовтий мур - це з одного боку сонячний мур, а з іншого - це колір божевілля. Жовто-блакитний прапор - це поєднання святості.
Ти підійдеш до міста, тобі браму відімкне чорна пані. Тут трішечки трагіки. А може і не трагіки. Хто його мав би зустріти, якщо його запрошують?
Дибав дід, та не встиг. Стояла пані. Тут менше оптимізму, бо ми всеж-таки не пацани і розуміємо, що на все є свій час. Не можна постійно дибати і всюди встигати. Так само і в „Мамаї" повісився дід. Це не тому, що людина покинула всі надії. Це просто пересторога. Якщо те, що ти маєш зробити сьогодні - не зробиш, назавтра ти можеш і не встигнути.
Іншим разом про цю ж пісню:
Майстер з міста Hameln - пісня є спробою відшукати Провідника, що врятує Україну від щурів.
Існує стара німецька казка про те, як хлопчик-сопілкар вивів з міста щурів, врятувавши його жителів від загибелі. Сопілкареві належним чином не віддячили й він грою на сопілці вивів з міста всіх дітей. По сьогодні існує місто, жителі якого вважають себе нащадками дітей з міста Гамельна.
Бiлий льон, Рясно кровiю Помережаний - Вишиванка, на якій відбились визвольні дії Музики.
Над блакитною церквою Панував жовтий мур - Гра кольорів. Блакить - символ свободи, жовтий - колір божевілля.
З-за примарного обрiю Дибав дiд, та не встиг... - На кожну справу виділений певний час. Людина не може вічно дибати й повсякчас встигати. Так чи інакше її зустріне смерть.
Сходил день за росой,
Сводил заново мир.
Из дальнего горизонта
Путешествовал седой дед.
Дед был исправен музыка.
Имел дед тысячу лет.
Из за безоблачного горизонта
Путешествовал дед на восток.
Сеял сон,
Как белый лен,
Старый Гамельна.
Белый лен,
обильно кровью
Испещренный.
Пел петух совой.
Танцевал мертвый крыса.
Над голубой церковью
Царил желтый стену.
Веет смех,
Засыпает грех,
Седой мастер, играй!
успокой
игрой своей
Странный наш край.
полные ожидания
На твою игру,
Как то божий глас.
На такое дело,
Пане музыкант,
Некоторое есть еще время.
И когда через могилы,
Сквозь треснуть бане
Ты подойдешь к городу, тебе ворота
Откроет Черная дама.
Сеял сон,
Как белый лен,
Старый Гамельна.
Белый лен,
обильно кровью
Испещренный.
полные ожидания
На твою игру,
Как то божий глас.
На такое дело,
Пане музыкант,
Некоторое есть еще время.
Стояла дама с косой.
У пани глаза как снег.
Из за призрачного горизонта
Карабкался дед, но не успел ...
Стояла госпожа ...
Андрей Середа
Помощь
Здесь просто. Есть древняя немецкая сказка. Столько было крыс в городе, город загибалось. Они позвали на помощь свирельщика. Существует продолжение этой сказки, но оно не везде встречается. Во Франции есть небольшой городок, где люди считают себя потомками детей города Гамельна. Свирельщик, что спас город, был чем-то обижен. И он игрой на свирели вывел из города всех детей. Но об этом речь не идет. Здесь просто подумать о том, кто для нас в Украине является воплощением крыс. Это такое желание призвать свирельщика.
Белый лен, обильно кровью испещренный. Наши рубашки вышитые кровью.
Лазурь - это небо. В практике рисования икон небо пишется только золотой краской. Но все равно церковь - небесная. Желтый забор - это с одной стороны солнечный стена, а с другой - это цвет безумия. Желто-голубой флаг - это сочетание святости.
Ты подойдешь к городу, тебе ворота откроет черная дама. Здесь немного трагики. А может и не трагики. Кто его должен встретить, если его приглашают?
Карабкался дед, но не успел. Стояла дама. Здесь меньше оптимизма, потому что мы все-таки не пацаны и понимаем, что на все есть свое время. Нельзя постоянно дибаты и везде успевать. Так же и в "мама" повесился дед. Это не потому, что человек покинул все надежды. Это просто предостережение. Если то, что ты должен сделать сегодня - не сделаешь, завтра ты можешь и не успеть.
В другой раз об этом же песню:
Мастер из города Hameln - песня является попыткой отыскать проводника, что спасет Украину от крыс.
Существует старая немецкая сказка о том, как мальчик-свирельщик вывел из города крыс, спасая его жителей от гибели. Свирельщики должным образом не отблагодарили и он игрой на свирели вывел из города всех детей. По сей день существует город, жители которого считают себя потомками детей из города Гамельна.
Белый лен, Обильно крови испещренный - Вышиванка, на которой отразились освободительные действия Музыки.
Над голубой церковью Господствовал желтый забор - Игра цветов. Лазурь - символ свободы, желтый - цвет безумия.
Из за призрачного горизонта карабкался дед, но не успел ... - На каждое дело выделенный определенное время. Человек не может вечно дибаты и постоянно успевать. Так или иначе ее встретит смерть.
Сводил заново мир.
Из дальнего горизонта
Путешествовал седой дед.
Дед был исправен музыка.
Имел дед тысячу лет.
Из за безоблачного горизонта
Путешествовал дед на восток.
Сеял сон,
Как белый лен,
Старый Гамельна.
Белый лен,
обильно кровью
Испещренный.
Пел петух совой.
Танцевал мертвый крыса.
Над голубой церковью
Царил желтый стену.
Веет смех,
Засыпает грех,
Седой мастер, играй!
успокой
игрой своей
Странный наш край.
полные ожидания
На твою игру,
Как то божий глас.
На такое дело,
Пане музыкант,
Некоторое есть еще время.
И когда через могилы,
Сквозь треснуть бане
Ты подойдешь к городу, тебе ворота
Откроет Черная дама.
Сеял сон,
Как белый лен,
Старый Гамельна.
Белый лен,
обильно кровью
Испещренный.
полные ожидания
На твою игру,
Как то божий глас.
На такое дело,
Пане музыкант,
Некоторое есть еще время.
Стояла дама с косой.
У пани глаза как снег.
Из за призрачного горизонта
Карабкался дед, но не успел ...
Стояла госпожа ...
Андрей Середа
Помощь
Здесь просто. Есть древняя немецкая сказка. Столько было крыс в городе, город загибалось. Они позвали на помощь свирельщика. Существует продолжение этой сказки, но оно не везде встречается. Во Франции есть небольшой городок, где люди считают себя потомками детей города Гамельна. Свирельщик, что спас город, был чем-то обижен. И он игрой на свирели вывел из города всех детей. Но об этом речь не идет. Здесь просто подумать о том, кто для нас в Украине является воплощением крыс. Это такое желание призвать свирельщика.
Белый лен, обильно кровью испещренный. Наши рубашки вышитые кровью.
Лазурь - это небо. В практике рисования икон небо пишется только золотой краской. Но все равно церковь - небесная. Желтый забор - это с одной стороны солнечный стена, а с другой - это цвет безумия. Желто-голубой флаг - это сочетание святости.
Ты подойдешь к городу, тебе ворота откроет черная дама. Здесь немного трагики. А может и не трагики. Кто его должен встретить, если его приглашают?
Карабкался дед, но не успел. Стояла дама. Здесь меньше оптимизма, потому что мы все-таки не пацаны и понимаем, что на все есть свое время. Нельзя постоянно дибаты и везде успевать. Так же и в "мама" повесился дед. Это не потому, что человек покинул все надежды. Это просто предостережение. Если то, что ты должен сделать сегодня - не сделаешь, завтра ты можешь и не успеть.
В другой раз об этом же песню:
Мастер из города Hameln - песня является попыткой отыскать проводника, что спасет Украину от крыс.
Существует старая немецкая сказка о том, как мальчик-свирельщик вывел из города крыс, спасая его жителей от гибели. Свирельщики должным образом не отблагодарили и он игрой на свирели вывел из города всех детей. По сей день существует город, жители которого считают себя потомками детей из города Гамельна.
Белый лен, Обильно крови испещренный - Вышиванка, на которой отразились освободительные действия Музыки.
Над голубой церковью Господствовал желтый забор - Игра цветов. Лазурь - символ свободы, желтый - цвет безумия.
Из за призрачного горизонта карабкался дед, но не успел ... - На каждое дело выделенный определенное время. Человек не может вечно дибаты и постоянно успевать. Так или иначе ее встретит смерть.