Текст песни Александра Небо - Хлопець-відчай
Просмотров
30
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Александра Небо - Хлопець-відчай, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
Хлопець Відчай поруч п*є чай.
Дивиться на мене наче вперше. Вбачає в мені темну сторону свого життя. Ми знайомі дещо років п*ять, хоча він стверджує, що ми вже бачились минулого століття. В театрі двох акторів. У драмі без кінця.
Здавалось, лише вчора ти спостерігав чи гасне в моїх вікнах світло. Що маємо тепер?
Хлопець Відчай поруч п*є чай.
Його знову покинула одна з його дівчин. Грюкнувши дверима, Кинувши Гудбай.
Він сидить переді мною, склавши руки на колінах. Він мене, власне, вже не впізнає. Його до моїх дверей приводить інкстинкт, вразлива пам*ять. Я вже й сама не пам*ятаю, хто він є.
Кажу "Все мине", хоча сама ненавиджу, коли мені це кажуть.
Хлопець Відчай поруч п*є чай.
Коли дзвенить його телефон - мене воротить. Коли "Ай лав ду вере ю лай" іще хоч раз - і мене дійсно знудить.
Бо я ненавиджу твоє ім*я, твій телефон, маршрут до твого дому, ненавиджу що ти завжди онлайн. І коли корчиш з себе казанову.
Хлопець Відчай поруч п*є чай.
Я йому посміхаюсь. Двадцять першу хвилину. Він розказує про одну з своїх дівчат. А я сміюсь. І кажу, що це не важливо.
Дивиться на мене наче вперше. Вбачає в мені темну сторону свого життя. Ми знайомі дещо років п*ять, хоча він стверджує, що ми вже бачились минулого століття. В театрі двох акторів. У драмі без кінця.
Здавалось, лише вчора ти спостерігав чи гасне в моїх вікнах світло. Що маємо тепер?
Хлопець Відчай поруч п*є чай.
Його знову покинула одна з його дівчин. Грюкнувши дверима, Кинувши Гудбай.
Він сидить переді мною, склавши руки на колінах. Він мене, власне, вже не впізнає. Його до моїх дверей приводить інкстинкт, вразлива пам*ять. Я вже й сама не пам*ятаю, хто він є.
Кажу "Все мине", хоча сама ненавиджу, коли мені це кажуть.
Хлопець Відчай поруч п*є чай.
Коли дзвенить його телефон - мене воротить. Коли "Ай лав ду вере ю лай" іще хоч раз - і мене дійсно знудить.
Бо я ненавиджу твоє ім*я, твій телефон, маршрут до твого дому, ненавиджу що ти завжди онлайн. І коли корчиш з себе казанову.
Хлопець Відчай поруч п*є чай.
Я йому посміхаюсь. Двадцять першу хвилину. Він розказує про одну з своїх дівчат. А я сміюсь. І кажу, що це не важливо.
Guy Despair next to * there is tea.
Looks at me for the first time. He sees in me the dark side of his life. We've known each other for five years, though he says we've seen each other for the past century. In the theater of two actors. In drama without end.
It seemed like just yesterday you were watching the lights go out in my windows. What do we have now?
Guy Despair next to * there is tea.
He was abandoned again by one of his girls. Slamming the door, Throwing Goodbye.
He sits in front of me with his hands on his lap. He, in fact, no longer recognizes me. An instinct, a vulnerable memory, brings him to my door. I no longer remember who he is.
I say "Everything will pass", though I hate it when they tell me.
Guy Despair next to * there is tea.
When his phone rings, it turns me on. When "Ai do do vere yu barking" at least one more time - I am really bored.
Because I hate your name *, your phone, the route to your house, I hate that you are always online. And when you grunt from your cauldron.
Guy Despair next to * there is tea.
I smile at him. Twenty-first minute. He talks about one of his girls. And I laugh. And I say it's not important.
Looks at me for the first time. He sees in me the dark side of his life. We've known each other for five years, though he says we've seen each other for the past century. In the theater of two actors. In drama without end.
It seemed like just yesterday you were watching the lights go out in my windows. What do we have now?
Guy Despair next to * there is tea.
He was abandoned again by one of his girls. Slamming the door, Throwing Goodbye.
He sits in front of me with his hands on his lap. He, in fact, no longer recognizes me. An instinct, a vulnerable memory, brings him to my door. I no longer remember who he is.
I say "Everything will pass", though I hate it when they tell me.
Guy Despair next to * there is tea.
When his phone rings, it turns me on. When "Ai do do vere yu barking" at least one more time - I am really bored.
Because I hate your name *, your phone, the route to your house, I hate that you are always online. And when you grunt from your cauldron.
Guy Despair next to * there is tea.
I smile at him. Twenty-first minute. He talks about one of his girls. And I laugh. And I say it's not important.